З великим задоволенням і ностальгічними почуттями пригадую тепер уже далекий 1984 рік,коли я,молодий педагог,прийшов працювати в Недогарську загальноосвітню школу. Мене зустріли десятки розумних ,допитливих дитячих очей. Серед школяриків одразу помітив міцного статурою, врівноваженого, замисленого хлопчика - другокласника, у якого, як я пізніше зрозумів, завжди були свої погляди на життя і своя оцінка навколишнього. Це був Сашко Олійник.
Разом з іншими однокласниками Саша став моїм першим у житті учнем. І попливли навчальні дні,тижні, роки. Але вони не були для нас буденними. Ми постійно щось витівали, над чимось мудрували, намагалися перші ази науки пізнавати, незвичайно, з цікавістю. Я завжди відчував упевненість,самодостатність,але одночасно й критичну самооцінку в поведінці свого чи не найкращого учня. Хоча були й прогуляні заняття, й паперові кораблики, які чомусь так хотілося пускати по березневих струмках саме під час уроків математики...
Швидкоплинно промайнули роки, і от уже Олександр Олійник, випускник школи, успішно вступає до Кіровоградського інституту сільськогосподарського машинобудування, по закінченні якого проходить службу в лавах української армії й повертається до рідних Недогарок, разом з батьком ,визнаним лідером серед керівників сільськогосподарських підприємств району Григорієм Дмитровичем Олійником, започатковують фермерське господарство "СІМФО".
Усе починалося з перших кроків. Небагато землі, старенька техніка. Але справи рухалися. Та в розмірений ритм життя прийшла трагедія. Григорій Дмитрович передчасно пішов із земного життя. Для сина, для всієї родини це стало справжнім випробуванням. Деякі з односельчан говорили: "Ну,тепер кінець господарству без старшого Олійника". Як же вони помилялися! Бо молодший Олійник має справжнє селянське загартування, міцний характер і найголовніше - безмежну любов до землі.
За короткий період завдяки мудрому, виваженому керівництву Олександра Григоровича фермерське господарство "СІМФО" в декілька разів збільшило площу земель, повністю оновило техніку. І зараз воно є флагманом серед інших суб'єктів господарювання Недогарської сільської ради. Окрім цього, господарство орендує землі в Олександрівській, Дівочепільській, Лікарівській сільських радах. Якісний обробіток землі, досягнення високих урожаїв - це лише один із показників у діяльності О.Г.Олійника. Він щоденно надає величезного значення вирішенню соціальних проблем села, є першим помічником і порадником для місцевої влади. Ось уже чотири роки Олександр Григорович - член виконавчого комітету Недогарської сільської ради.
Принциповий, відповідальний, дбайливий, відданий своєму покликанню - це риси, притаманні йому. За них і шанують, і поважають О.Г.Олійника члени його згуртованого, трудового колективу, пайовики, вся недогарська громада. Завдяки неабияким організаторським здібностям, він зумів створити дружний, молодіжний колектив, яким міг би пишатися кожен керівник. Це механізатори й водії, підсобні робочі: Олег Вакуленко, Андрій Степаненко, Леонід Філімонов, Геннадій Демидчик, Володимир Шпак, Юрій Кришин, Юрій Єрмаков, Василь Горяний, Василь Бєлєнький, Віталій Вакуленко, Григорій Кравець, Віктор Ратушинський, Олександр Морозов, Анастасія Коржа та інші. Вони завжди разом і під час роботи, й у хвилини відпочинку.
Надзвичайно приємно, що за підсумками 2009 року за вагомий особистий внесок у соціально-економічний розвиток Олександрійського району керівник фермерського господарства "СІМФО" Олександр Олійник занесений на районну Дошку Пошани. Шановний Олександре Григоровичу, ми радіємо за Вас і щиро бажаємо подальших успіхів і процвітання. Хай будуть здоровими Ваші рідні та близькі, хай частіше радують батька улюблені доньки Діана і Злата, для яких Ви є незаперечним авторитетом. Так тримати!
В.Демидчик, Недогарський сільський голова.
Немає коментарів:
Дописати коментар