Олег Володимирович, завершується ваш перший термін перебування на посаді сільського голови. Розкажіть, будь-ласка, що зроблено Вами за роки.
Перш за все зазначу, що для успішної запланованих проектів, потрібна команда однодумців. В мене така команда
Це працівники сільської ради та депутатський корпус, який приймає рішення. Тому, все що зроблено, зроблено нами, командою. я всім дякую. Безумовно, депутати проявляють різну активність, але працюють як єдиний, злагоджений колектив. На етапі обговорення, вони завжди подають ми потім успішно втілюємо у життя.
Тоді давайте повернемось у 2006 рік. Розкажіть про Попельнасте.
Розумієте, наше село було лишається найвіддаленішим райцентру. Тоді ця особливість створювала для попельнастівців безліч проблем. Що дратувало людей? Нерегулярний автобусний рух, перебої з телефонним зв’язком, відсутність мобільного зв`язку, відсутність вуличного освітлення, бідна матеріальна база лікарської амбулаторії, стара “Швидка допомога”, до того ж розбиті дороги, відсутність підвозу дітей до школи…
Але наші люди так само працюють для України, як жителі будь якого іншого села. То чим ми запитав я себе. Хіба ми не заслуговуємо на умови життя? До того ж, я родом з цього села. Тут живуть батьки, моя друзі. То чого ж було чекати?
Необхідно було покращити побутові умови життя людей. Саме це питання я визначив, як вузлове, ще на початку роботи. саме над ним ми й працюємо весь час, а не займаємось популізмом. Повірте, це важка щоденна робота.
Читачі чекають маленького звіту…
Восени 2006 року, ( це перше, що було заплановано) було встановлено потужну станцію “Київстару”, в селі з’явився якісний мобільний зв’язок.
Тепер навіть важко уявити, як без цього можна було жити. Зараз, напевно, немає такої хати, де в старенького діда з бабусею не було б мобільного телефону. Спілкування з дітьми та онуками – яка емоційна підтримка може бути кращою за це? А господарські клопоти, інформація про зв’язок з центром зайнятості, ремонт побутової техніки, послуги пошти, електрика, газовика... Відтепер не треба нікуди йти, їхати. Сьогодні все це вирішується по телефону. Тож питання мобільного зв`язку ми закрили назавжди.
В якому стані була матеріальна база лікарні?
Лікарня ж походить слова ліки, лікувати, так? Тож у амбулаторії не було нового автомобіля, газового опалення, теплоізолюючих вікон, ремонту приміщень, кардіографа… Тепер все це
Сьогодні хворі отримують допомогу у відремонтованому, комфортному приміщенні, а колектив з дев’яти чоловік забезпечений роботою в комфортних умовах. Загальна площа теплого амбулаторного приміщення становить 150 м.2 Це давно належало зробити це наш спільний здобуток. Життя здоров’я людей – найцінніше за все. ми ставимось до цього серйозно.
знають про випадок з тяжким опіком у маленької жительки нашого села. Так от, важких ускладнень вдалося уникнути завдяки тому, що перша допомога була надана на з використанням дорогого антиопікового препарату. Це зазначили районної лікарні, куди було доставлено дитину для подальшого лікування.
Більш 40 років, працюють в селі лікар Третяк Леонід Іванович та його дружина - фельдшер-акушерка Третяк Кузьмівна. Неспокійну, але таку людяну професію обрали вони, залишаються вірними все життя. Це самовіддане служіння людям викликає величезну повагу як в мене, так в усіх жителів села.
В колективі добре працюють також медичні сестри Лебідь Наталія Анатоліївна, Бичко Наталія Миколаївна, дитяча медсестра Шевченко Світлана Іванівна. Слова щирої вдячності висловлюють мешканці Попельнастого.
Довго наполегливо ми вимагали новий автомобіль. На початку 2010 року було отримано санітарний “Opel Combo”, який повністю утримується за кошти бюджету сільської ради, тож гроші за хворих до райлікарні не беруться. А відстань до значна, більше 60 кілометрів. Крім того, відремонтований готовий допомогти у негоду старенький . Взимку на дорогах у нас умови.
Тож, на сьогодні, блок питань по лікарняній амбулаторії успішно реалізовано ми продовжуємо роботи у цьому напрямку.
Настав час розповісти про найболючіше – дороги.
Кручі, ями, обвали доріг – все це наші будні. Кардинально швидко питання не вирішити. Бо необхідні масштаби фінансування – непосильні навіть для державного бюджету. ми дорослі люди розуміємо це.
На початку роботи, навесні 2006-го, ми відновили зручний для людей рух автобуса заїздом на вулицю Щорса. Важко було, бо це питання вирішувалось на РДА та області. Графік руху та маршрут затверджують саме вони. Але й з цим ми впоралися оперативно.
знають - щорічно відбувається ремонт доріг, як по селу, так на відповідальності райавтодору. Це щоденна, системна робота щоденні клопоти. На жаль, коштів на це обмаль, а доріг, що потребують ремонту, більше. Все що можемо - робимо самі, багато допомагають господарства, одноосібники. Все інше – вимагаємо держави. РДА важливість ремонту доріг до нашого, найвіддаленішого села у районі, робить все можливе на цьому складному напрямку. Потребує ремонту близько 13 кілометрів дороги Пролетарського до Попельнастого. Тут кошти не тільки районного бюджету, а й державного.
Ще була одна місцева проблема. Земляному насипу, або дамбі, початком вулиці Кірова та бригадою СТОВ Шевченка, внаслідок багаторічних ерозійних процесів, загрожував обвал в 10-ти метрову кручу. Ця ділянка автодороги має, як для села, стратегічне значення. У нас тут особливий рельєф. загрозою було автосполучення з Дніпропетровською областю та значною частиною села. бути порушений рух автобуса та сільськогосподарської техніки, ускладнено дітей до школи... Про можливість травмування людей не хотілось думати.
Отже, влітку 2010 року, Державною експлуатаційною службою доріг було здійснено термінові роботи. Щоб захистити ґрунтовий насип дороги зсувів та розмивання дощовими потоками, на нашу вимогу до села направили потужну техніку. З допомогою було укріплено дамбу кам’яними залишками колишніх будівель, зведено бетонний водозабірник, впорядковано значну територію навкруги. Напередодні осінньо-зимового сезону та майбутньої весняної повені – загроза обвалу дороги усунена.
Кажуть, що до Попельнастого, за досвідом, звертаються сільські голови з інших сіл. зокрема, щодо встановлення вуличного освітлення?
Ми вже звітували про те, що починаючи 2008 року на вулицях Попельнастого з’явилось вуличне освітлення. Але це був тільки початок великої роботи. На першому етапі освітлення встановлене було там, де зберігся фонарний провід. Це вулиці Леніна, Калініна, частина вулиці Шевченка, Жовтнева та Красна.
У 2009 році вуличне освітлення отримали вулиці Чапаєва, Щорса, Кірова та наступна частина вулиці Шевченка. Але ж село наше велике. Світло потрібне усім. Тому до кінця 2010 року повністю буде освітлено вулиці Перемоги та Шевченка. Вуличним освітленням буде забезпечено 95 відсотків населення. В 2011 році вуличне освітлення отримають вулиці села Попельнасте.
Ця робота досить складною та довгою, бо якби все було просто, то в села мали б вуличне освітлення. З власного досвіду знаю, що потрібно близько півроку на реалізацію кожного проекту.
Завдяки виконавцю робіт – районній електромережі, ми вже зробили чимало. В 2007 році на вулиці Перемоги відновлено 143 десятку, якої не було більше 10 років.
Проведено ремонт проводів, заміну дерев’яних опор, звільнення електропроводки дерев, вирішується питання по встановленню 3-х фаз на частині вулиці Перемоги (від будинку 49 до будинку 82) та Чапаєва ( будинку 48 до будинку 57), що значно покращить напругу.
Особлива подяка за розуміння нашої ситуації всіляке сприяння керівнику Бовдуру В.В., головному інженеру Цибульському О.В., Сіренко В.В.
Для продовження робіт по відновленню вуличного освітлення по вулицях Шевченка та Перемоги, сільська рада вже закупила фонарний провід, нові ліхтарі, енергозберігаючі лампи, двотарифний лічильник...
Олег Володимирович, Ви говорите ось про бухти дроту, світильники, металеві бокси для лічильників?
Так, саме про них. Поки що, як бачите, все зберігається у мене в кабінеті. Знаєте приказку: “Береженого Бог береже”?
Вибачте за особисте питання, Ви віруюча людина?
Так, віруюча. Була в мене в житті одна історія… Та це не до звіту про роботу.
Дякую. Тоді повернемось до звіту. За фахом ви вчитель Яка ситуація у Попельнастівській школі?
Загальновідомо, що школа фінансується з районного бюджету. Але ми розуміємо, на потреби та –бюджету не вистачає. Тому сільська рада постійно надає певну допомогу за рахунок місцевого бюджету та залучення спонсорських коштів добрих свідомих людей.
Докладно ж про справи розповість директор Наврось Володимир Олексійович. Ми з ним плідно співпрацюємо майже щодня на зв’язку.
Про допомогу скажу окремо. Не завжди допомога - це гроші.
Мороз живе в Лапландії. А тут сільська рада. Це диспетчерський пункт. завдання - координувати та узгоджувати керівниками на підлеглій мені території та фахівцями районного обласного рівня. для вирішення проблеми потрібно лише звести разом групу спеціалістів. Пошук таких людей та координація – важлива ділянка роботи. Саме таким чином ми щорічно сприяємо проведенню оздоровчої кампанії на базі місцевої школи, вирішуємо безліч інших питань.
Як би ви охарактеризували Ваші стосунки з місцевими виробниками сільськогосподарської продукції?
Якщо коротко, то це взаєморозуміння співпраця. Головне, що вони справно сумлінно платять податки до бюджету сільської ради.
Маємо постійний діалог тісну співпрацю з місцевим бізнесом та підприємцями, що надають населенню послуги в сфері торгівлі. Впевнений, що там, де створені комфортні умови для бізнесу, там коріння”. А це нові робочі місця, послуги, надходження до бюджету. все це на користь місцевого населення.
Повернемось до господарств. З приходом Віктора Олексійовича Недобиткіна в СТОВ Шевченка господарство значно зміцнішало. я можу сказати, що не було такого випадку, щоб не знайшов шляхів вирішення наших найболючіших проблем. А такі в нас завжди Візьміть хоча б проблему дошкільної освіти та виховання.
Ви говорите про дитячий садочок? перспективи мати такий в селі?
Так, про майбутній дитячий садочок. Колишній дитячий садок, що утримувався СТОВ Шевченка, припинив своє існування більше 10 років тому. А потреба в ньому
Наприкінці літа в Попельнастому відбулася зустріч Сергія Анатолійовича Кузьменка мною та місцевими керівниками . На зустрічі було прийняте рішення відкрити в Попельнастому у 2011 році дитячий садочок. Учасники зустрічі вирішили про фінансувати цей проект спільно: за кошти сільської ради, райдержадміністрації та місцевих підприємств. Тільки так, спільними зусиллями, ми зможемо знайти потрібні кошти. А це - декілька сотень тисяч гривень.
Нині вже розпочаті роботи по реконструкції приміщення колишньої лікарської амбулаторії дошкільний дитячий заклад. Це величезна робота, особливо на підготовчому, документальному етапі.
Проекти на газо-, електро- та водопостачання, проект встановлення автоматичної пожежної сигналізації вже виготовлені. Зараз вони проходять комплексну експертизу в обласному центрі на відповідність всім вимогам чинного законодавства.
До зимових холодів маємо замінити вікна та двері, відремонтувати дах, щоб взимку розпочати внутрішні роботи. Вже працює група денного перебування. Ось такі перспективи.
Сфера культури фінансується за залишковим принципом, на жаль. Олег Володимирович, яка ситуація у Вас?
Так, на державному не все гаразд з фінансуванням культури. Та попри негаразди, в нашому селі Будинок культури успішно працює.
Велика кількість подяк та дипломів за участь перемоги в районних та обласних конкурсах концертах наших дитячих колективів – показують високий рівень роботи.
В Будинку культури склався гарний, творчо працюючий колектив.
Будинком культури Ольга Володимирівна Чорнобривець, яка гарні організаційні здібності, проводить дискотеки, займається питаннями безпеки. Люди шанують.
Вже котрий успішно працює танцювальний гурток який успішно очолює Білик Тетяна Григорівна.
Художній керівник вокального колективу Михайло Геннадійович Ковальчук вчитель музики Олена Прокопівна, здобули нещодавно високу перемогу на обласному Не один районний концерт вже не обходиться без попельнастівських виконавців, хіба це не показник?
Не останню роль грає в роботі клубу технічне оснащення. Сільська рада придбала все, що треба: мікрофони, колонки, синтезатор, мікшерський пульт, телевізор, DVD-програвач, підсилювач.
Тому різноманітні свята, великі концертні програми проходять якісно організовано, збагачують культурне життя селян.
День Перемоги, День Незалежності, День працівників сільського господарства, концерти до 8 Березня, на Івана Купала, Новорічні та Різдвяні свята традиційно проводяться своїми силами та заохочують молодь жителів села до творчої діяльності.
Ос такий наш Будинок культури, та роботи там – непочатий край. Мрію зробити там опалення та ремонт внутрішніх приміщень. Це серйозні капіталовкладення, потребують зусиль не тільки сільської ради.
Чи не плануєте навчання? Ви держслужбовець, зараз можливість, отримавши освіту, зробити на вищих щаблях управління. Ваші плани на майбутнє?
Посада сільського голови для мене не сходинка “нагору”, а робочий майданчик. Я не можу, як дехто - переступити через людей втекти. Попельнасте – моя мала батьківщина. Тому планую реалізувати все задумане саме на посаді, в цьому селі. Що ж до навчання, то навчаюся щодня.
За фахом я історик. Продовжую багато читати, користуюся інформацією з Інтернету, люблю аналітичні статті в “Дзеркалі тижня”, буваю на навчальних семінарах… Навчає мене також спілкування з людьми як старшого, так молодшого покоління. Навіть власні діти, підкидають А як ставиться Ваша до особливостей роботи сільського голови?
З великим розумінням. Моя – це не тільки радість. Це моя щоденна допомога підтримка. Вони мене розуміють вибачають ненормований робочий день, телефонні дзвінки, відкладені справи та поїздки… Вдячний за це обіцяю частіше бувати з ними.
У хвилини, яких так мало, як Ви відпочиваєте?
ходжу на полювання, полюбляю відпочинок на природі.
Втіхою робота по господарству, але головне для мене - моя Як вболівальник, люблю футбол, бокс, види спорту. На жаль, на все це не вистачає часу.
Що плануєте зробити на посаді сільського голови у разі Вашого обрання на другий термін?
Плани багато вони реальні. Маю досвід, як реалізувати, тому мене не цікавить голий популізм. А роботи вистачить на роки. плани – це потреби людей. А потреби людей постійно зростають, мене це радує. Люди хочуть жити по-людськи. Вони багато їздять, бувають за кордоном…
Знають, що таке нормальний рівень життя, нормальні умови праці. Тепер інформацію про це не можна приховати нас, як раніше. Не можна одурити народ, як це було в минулому.
Людей не влаштовує нинішній рівень якість життя. Не влаштовує мене. Робити життя мого села кращим – ось плани на майбутнє.
А це потребує вирішення цілого ряду комплексних питань як на державному, так на місцевому рівнях. Це екологія, економіка, освіта культура, не існують окремо, а взаємопов’язані собою.
Нас чекає багато роботи по ремонту доріг, відкриття в 2011 році сучасного дошкільного навчального закладу, продовження встановлення вуличного освітлення, газифікації приміщень соціальної сфери, газифікація вулиці Щорса, проблеми екології, розвиток зеленого туризму. Це величезне поле діяльності.
Разом з моєю командою “засіяно вже багато. Щоденно доглядати це поле та плекати майбутній “врожай” - це моя доля.
Дякую за розмову та бажаю Вам, Олег Володимирович, здійснення всіх Ваших мрій та планів.
Школа
моменту, коли на посаді сільського голови почав працювати Олег Володимирович Волянський, взаємовідносини та педагогічним колективом школи значно поліпшились.”
З цього розпочав розповідь про шкільне життя директор Попельнастівської загальноосвітньої школи ступенів Наврось Володимир Олексійович.
Далі зазначив:” Сільський голова став частим гостем у школі, а наш регулярний телефонний обмін дозволяє завжди бути в курсі швидких місцевих новин.
Ось, як приклад, вереснева ситуація з проходженням медичного огляду школярами. Осінь в селі - пора гаряча. Не реально було для більшості з батьків в короткий термін здійснити таке обстеження в районній лікарні. Тому Олег Володимирович, на прохання, поставив питання перед головним лікарем райлікарні Валентиною Корніївною Гарагулею, про проходження медогляду безпосередньо в селі.
Така домовленість відбулася, вже через декілька днів в школу прибула група лікарів, за один день перевірили стан здоров’я учнів та видали довідки про допуск до занять фізкультурою.
Ми не просто разом виконали наказ Міністерства освіти, а зробили це в зручній для батьків дітей формі. Зазначу, що це було сприйнято батьками з великою вдячністю.”
Директор школи, розповідаючи далі про тісну співпрацю з сільським головою, зазначив, що в минулому році було здійснено реконструкцію шкільної майстерні. Це дало змогу обладнати ще два приміщення: одну класну кімнату та кабінет для роботи шкільної медсестри. З коштами та будівельною бригадою теж допоміг Олег Володимирович.
Цей також посприяв в труб опалення в фізичному кабінеті, що дасть можливість забезпечити там потрібний температурний режим.
З великою вдячністю прийняв колектив школи комп’ютерний проектор – давню мрію вчителів та дітей. Проектор ефективно використовується як час навчального процесу, так в позаурочних заходах. Зокрема, час випускних вечорів та в оздоровчому таборі. Це теж подарунок сільської ради.
Традиційно, постійним контролем сільського голови, знаходиться харчування учнів 5-11 класів та оздоровлення. Фінансова та спонсорська підтримка, яку організовує, дозволяють значно зменшити вартість харчування, зберігаючи його високу якість.
Директор школи висловлює слова подяки також керівникам господарств, багато років підряд піклуються про школу. Це, насамперед, керівнику СТОВ Шевченка Зубенко К. О., “Агросоюз” - Вінокурову О.Є. -Анісімову О.І. та багатьом одноосібникам.
Діти працівників та пайовиків СТОВ Шевченка вже багато років харчуються безкоштовно. витрати бере на себе господарство Катерини Олександрівни Зубенко.
Таким чином, скоординована сільським головою допомога, охоплює дуже важливі сфери шкільного життя пов’язує собою батьківський комітет, сільськогосподарські підприємства, та одноосібників. Тобто, всю сільську громаду. така позиція Олега Володимировича примушує всіх членів сільської громади, б статки хто не мав, завжди пам’ятати, що, перш за все, ти – Людина. маєш допомогти ближньому.
Це виховує дітей, дорослих. Адже дорослі колись були дітьми… може хтось дорослих, допомагаючи іншим дітям, здійснити реалізувати згадує свої, нездійснені дитячі
односельці знають про цю постійну допомогу школі в першочергових потребах.
Тут ремонт, харчування, оздоровлення, подарунки переможцям районних та обласних олімпіад, першокласникам та випускникам, допомога туристам, новорічні подарунки, подарунки дітям, що активно допомагають час проведення сільгоспробіт в канікулярний час…
Минулого року Попельнастівська школа отримала “Шкільний автобус”, питання підвозу дітей з віддалених куточків села до школи – знято. До цього теж доклав зусиль сільський голова. Оплачує цей маршрут районний освіти.
Попельнастівські школярі мають тепер можливість регулярно брати участь у різноманітних конкурсах, змаганнях, концертах та екскурсіях на будь-якій відстані. Тут безкоштовний забезпечують за кошти сільської ради, керівників підприємств та батьків.
Діти, особливо молодші, сприймають автобус, як “чарівну паличку”. Знали б вони, скільки клопотів потребує та “паличка”, особливо в зимовий період…
Буває, що й серед ночі, після завірюхи, шукає сільський голова та директор школи транспорт для розчищення шкільного подвір’я та дороги. По всьому маршруту руху шкільного автобуса…
Тоді й виглядати свого “бусика” школярам доводиться недовго. Хіба що встигнуть трохи покачатися в снігу…
бачите,» - сказав на завершення нашої бесіди Володимир Олексійович Наврось, - “наша співпраця з сільським головою весь цей період була плідною. Тож побажаю Олегу Володимировичу, себе особисто, як директора школи, та всього нашого колективу, бути обраним на посаду сільського голови на другий термін. не втрачаючи набраного темпу, господарювати на землі людям на добро. Ми маємо до Вас довіру.”
Розмову Ігор
Немає коментарів:
Дописати коментар