Героїчний шлях солдата

Данилко Василь Антонович народився 21лютого 1921 року в селі Попельнасте в багатодітній родині. Частина родини померла в роки голодомору. В 1940 році Василя Антоновича призивають на дійсну військову службу до лав Радянської Армії, служив у Латвії; де його й застала Велика Вітчизняна війна.
Військова частина у якій служив Василь Антонович вела кровопролитні бої на території Росії. Під час одного з боїв отримав тяжке поранення в спину і потрапив на довгий час в госпіталь. Після видужання відправили в мотострілкову дивізію, де певний час, доки відновиться здоров'я, був автослюсарем. В 1944 році відправили на Перший Прибалтійський фронт. Визволяв Литву і Естонію, де був серйозно поранений, на цей раз в руку, знову лікування в госпіталі. Видужавши, але повністю не відновивши повноцінні функції пораненої руки, Василя Антоновича відправляють на фронт, який уже перетнув кордони СРСР. Міцно тримати зброю і влучно стріляти травмованою рукою було важко, тому його призначили на певний час кухарем на передовій лінії фронту.
Був Василь Антонович і майже під стінами Берліну, але війну закінчив на останньому німецькому рубежі у Чехословаччині.
За героїзм, проявлений на фронтах війни, Василь Антонович нагороджений орденом «За мужність», медалями «За відвагу» та «За бойові заслуги»
Після закінчення війни Василь Антонович ще цілий рік служив у лавах Радянської Армії і додому повернувся лише в 1946 році.

Вшанували медичних сестер

12 травня вся громадськість відзначала Міжнародний  день медичної сестри. В актовому залі центральної районної лікарні зібралися медичні сестри, акушерки й фельдшера з усього району, щоб відзначити своє професійне свято. Його відкрили головна медична сестра Галина Чечотка та голова профспілкової організації медпрацівників Марія Мороз, які привітали присутніх зі святом. Разом із медпрацівниками в урочистостях брали участь студенти Олександрійського медичного училища, які дарували пісні, Ірина Заріцька, Тетяна Дрищлюк, Тетяна Тараніч, Олена Боцко, Анна Чорноус,  Сніжана  Драйцель  і Костянтин Рюмшин (художній керівник Анатолій Сурженко). Вели концертну програму Вікторія Шило і Катерина Чернявська. В святі брали участь акушерка пологового відділення Світлана Симонян та медична сестра поліклініки Віта Мірошніченко, які подарували присутнім поетичні та пісенні рядки.
На цих урочистостях тепло й сердечно вітали з професійним святом медичних сестер головний лікар ЦРЛ Валентина Гарагуля, заступник головного лікаря Тетяна Прошина, заступник директора медучилища з виховної роботи Наталія Щербина. Вони бажали всім міцного здоров’я, успіхів у благородній справі на благо охорони здоров’я сільських жителів.
Валентина Корніївна вручила грамоти й квіти великій групі медичних сестер за милосердя і самовіддане служіння людям, а також головна медична сестра Галина Чечотка вручила  багатьом медпрацівникам грамоти Асоціації медичних сестер Кіровоградської області з нагоди професійного свята. Профспілковий лідер Марія Мороз відзначила кращі профгрупи лікарні грамотами і висловила вдячність за роботу в колективах відділень.

Вшанували ветеранів

Щорічно квітучою весною дошкільнята «Світлячка» Олександрійського цукрозаводу запрошують до свого дитячого садка ветерана війни, учасника форсування Дніпра, визволителя Австрії, Чехословаччини, Угорщини, Румунії, героя - солдата, який пішов захищати свою Батьківщину в неповні 17 років - Кіра Миколу Петровича, родом з Полтавської області. …А вже в 45-му році надійшов приказ служити на Сході, на Курильських островах, тому молодий солдат після закінчення війни не одразу потрапив додому, а продовжував служити.
Діти з цікавістю та інтересом слухали спогади колишнього солдата, орденоносця, людини душевної, енергійної, простої, але судячи по нагородах - дуже сміливої.
Дорогому гостю діти подарували не лише вірші та пісні, а й танці. І не витримала душа ветерана: Микола Петрович танцював «Яблучко» за всіма правилами солдатського життя. Правнучка колишнього ветерана Д. Козина - Влада вручила хліб-сіль, всі діти подарували багато квітів, як знак вдячності правнуків ветеранам, яких уже немає поміж нас, але в пам’яті людській вони навіки. Колектив ДНЗ також подарував ветерану кілька пісень часів війни під акомпанемент рояля (музрук О. Михайлова). А «Катюшу» підтримував весь зал. Завідуюча Приютівської бібліотеки-філії Н. Солдатенко підготувала цікавий стенд-виставку «Книги про війну», цікаво розповіла дітям про подвиги дітей, про синів полка.
А потім було спільне чаювання з пирогами. І ми дуже вдячні Миколі Петровичу, що не відмовився від запрошення і посприяв патріотичному вихованню підростаючого покоління. Довгих йому років життя, квітучих весен та усмішок рідних йому людей.
Л. Сибірцева, Н. Солдатенко.

Встиг побувати на фронті

Не всім юнакам 1927 року народження довелося побувати на фронтах Великої Вітчизняної. А ось жителю села Дівоче Поле Василю Хомичу Гайдамаці довелося бути у пеклі її бойових дій. В селянській родині, де він народився було троє синів. Дитинство малого Василя пройшло в рідному селі. Тут він закінчив початкову школу, потім продовжував навчання в Олександрівці. На початок війни йому було всього 14 років. На власні очі юнак бачив як німці знищували людей. І його сім’я весь час переховувалася від фашистів у погребах. На щастя всі залишилися живими. В грудні 1944 року Василя призвали до лав Радянської Армії. Направили на фронт. Службу ніс у миколаївській області та Молдові, був учасником бойових дій, охороняв воєнні об’єкти. Його ратний труд Батьківщина оцінила орденом Мужності та багатьма ювілейними медалями. Все своє післявоєнне життя і на сьогодні Василь Хомич проживає в рідному селі разом зі своєю дружиною. Має доньку і сина, троє онуків і вже два правнуки, яких діти подарували своїм щасливим батькам.

Всеукраїнський щорічний конкурс „Кращий державний службовець”

Протягом березня - травня 2010 року в Олександрійській районній державній адміністрації проходив І тур Всеукраїнського конкурсу «Кращий державний службовець», у якому взяли участь одинадцять державних службовців: троє - у номінації  «Кращий керівник», восьмеро  - у номінації «Кращий спеціаліст». Конкурс проводився у три етапи. Організацію та проведення Конкурсу здійснював Організаційний комітет з проведення І туру Всеукраїнського конкурсу «Кращий державний службовець», який очолила Сакара Тамара Вікторівна - перший заступник голови районної державної адміністрації.
В ході конкурсу учасники складали тести на знання Конституції України, законодавства про державну службу, боротьбу з корупцією та з питань, які стосуються функціональних повноважень державного органу та посадових обов’язків, виконували завдання щодо складання ділового документа та на знання персонального комп’ютера.      
За результатами виконаних завдань, у номінації «Кращий керівник» здобув перемогу - Мішуков Юрій Віталійович, начальник відділу ведення Державного реєстру виборців апарату районної державної адміністрації, друге місце посіла Рухлова Людмила Василівна, заступник начальника відділу персоніфікованого обліку пільгових категорій населення  управління праці та соціального захисту населення районної державної адміністрації; у номінації «Кращий спеціаліст» перемогла - Кішіньова Оксана Василівна, головний спеціаліст з кадрової роботи-юрисконсульта управління праці та соціального захисту населення районної державної адміністрації.

Ззавдання - виконують

Тваринники відділку № 5 ТОВ  “УкрАгроКом” с. Михайлівки, крім ВРХ,  спеціалізуються також на вирощуванні молодняка свиней.
У Пахарівці знаходиться свиноферма, де з 2009 року проходить  реконструкція, на виконання товариством завдання: отримання гібридних поросят, вирощування їх до ваги 38 - 40 кг і передачі на інтенсивну відгодівлю до Чечеліївки.
Завідує цією фермою досвідчений спеціаліст Світлана Тягла.  Ветфельдшером тут працює Наталія Попова. Обслуговують ферму слюсарі Віктор Головань, Віктор Багінський,  Віталій Костюков, доглядають  поголів’я свинарки Людмила Півторацька, Наталія Поповань, Катерина Тищенко.
На фермі є три корпуси. У першому - маточному - розміщено 74 індивідуальні станки для опоросу, де  маленькі  поросятка знаходяться 28 днів. А потім їх переводять в  інший корпус для дорощування. У третьому корпусі утримують холості та супоросні свиноматки. Тут же проводиться парування свиноматок.
Нині на фермі знаходиться тисяча голів, із них 167  - основних свиноматок, 62 - ремонтних свиней, а решта - молодняк  до чотирьох місяців. Весь цей комплекс під посиленим контролем  провідних спеціалістів відділку -  зоотехніка Григорія Михна та ветлікаря Зінаїди Сьоміної, а також  заступника генерального директора  по тваринництву Володимира Чемериса та головного ветлікаря товариства Ігоря Присяжника.
Володимир Іванович сприяє й ініціює нововведення по вирощуванню гібридних поросят. Новітні технології вимагають реконструкції, тож, не випадково, що й  зараз будівельники проводять тут ці роботи під керівництвом бригадира Василя Захарченка.
З 2009 року у  маточник цілодобово подається питна вода, яка є головною складовою в період лактації, як і корм, для свиноматок і малесеньких поросят. Для  маленьких біля кожного станка зроблено будиночки з інфрачервоною лампою, щоб підтримувати температуру +30 - +33 градуси. А також для них зроблені годівниці зеленого, червоного і жовтого кольорів для комбікорму і гранул, щоб якнайшвидше малечу привчити їсти. За 28 днів  молодняк повинен набрати у вазі 10 кілограмів. Такими їх переводять у станки по 20 - 22 голови. Тут розміщені бункерні годівниці,  в які закладається комбікорм по 70 кг, і система води влаштована так, що порося п’є і їсть цілодобово. Нині  у корпусі 500 голів. У ньому продовжується реконструкція під поголів’я до тисячі  поросят.
Тваринники роблять все  необхідне, щоб дотримуватися всіх технологічних, ветеринарно-санітарних вимог вирощування гібридних поросят.

Врожай та здоров’я

Після суворої зими в умовах складного фінансового і продовольчого  сьогодення селяни мають надію на продукцію, вирощену на власних присадибних ділянках. Та, зрозуміло, що для отримання врожаю, тим більше - якісного, потрібно застосовувати засоби захисту рослин. До них належать пестициди і агрохімікати. Пестициди - це токсичні речовини і їх сполуки або суміші речовин хімічного чи біологічного походження, призначені для знищення, регуляції та припинення  розвитку бур’янів, хвороб рослин, шкідників. А агрохімікати - це органічні, мінеральні і бактеріальні добрива, хімічні пеліоранти, регулятори росту та інші речовини, що застосовуються для підвищення родючості грунтів, урожайності сільськогосподарських культур і поліпшення якості рослинницької продукції.
Та треба пам’ятати і про те, що з метою збереження здоров’я людей і охорони навколишнього середовища існують вимоги, встановлені державними стандартами, до торгівлі, безпечності для здоров’я людини, виробництва, зберігання, транспортування та затарювання і маркування пестицидів і агрохімікатів. Кожна їх товарна одиниця повинна супроводжуватися рекомендацією щодо її застосування із зазначенням культур та об’єктів, для оброблення яких призначені пестициди і агрохімікати, способів, норм і кратності використання, заборони та обмеження на застосування, способів і засобів знешкодження, а також засобів безпеки під час роботи, заходів надання першої медичної допомоги у разі отруєння. Їх розфасування може здійснюватися лише за наявності дозволу його виробника або власника знака для товарів і послуг. Державна реєстрація пестицидів і агрохімікатів здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього  природного середовища на підставі позитивних результатів випробувань та матеріалів досліджень, включаючи позитивний висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи, методик визначення залишкових кількостей пестицидів і агрохімікатів у сільгосппродукції, кормах, харчових продуктах, грунті, воді, повітрі.
Для прикладу зазначу деякі із великої кількості назв дозволених препаратів для роздрібної торгівлі: Антижук, блискавка, жукомор, кротомет, аперкот, оберіг, ратибор, сезар, проти жук, торнадо, читопол, ацидан, лікар рослин, метеор, чарівник, максим, домінатор, лелек супер, клінік, шторм, напалм,бомбардир, гліфоган, матадор, пенкоцеб, клік, шедевр, бактероденцид, мураед та інші.

В рамках підготовки до відзначення 65-ї річниці Великої Перемоги голова Олександрійської районної державної адміністрації КОНЮШЕНКО В.І. провів робочу зустріч з активом ради районної організації ветеранів України під час якої голова зазначеної організації ГОЛУБ О.М. проінформував про заходи, які виконано та планується провести до 9 травня.
Було оглянуто меморіальні дошки, які будуть встановлені та урочисто відкриті в населених пунктах району під час святкування Дня Перемоги.
Крім того, в ході пошукової роботи ветеранами встановлено прізвище бійця, раніше не внесене до списків похованих у братській могилі. Найближчим часом прізвище гвардії рядового Мандича Івана Петровича, стрілка 13-ї гвардійської дивізії, який загинув 26.11.1943 року під час боїв за звільнення села Березівки, буде викарбувано на братській могилі.
До олександрійців надійшло ряд заявок від рад ветеранів частин та з’єднань, які звільняли нашу землю, на участь у святкуванні Дня Перемоги в населених пунктах солдатами - визволителями. Їх чекають з нетерпінням, як дорогих гостей.

В наступальних операціях

Володимир Семенович Гладун війну зустрів у 13-тирічному віці. В той час він проживав з батьками у Помічній. На все життя йому запам’яталися  страшні часи фашистської окупації. Та настав довгоочікуваний час визволення, після якого юнака вже 25 березня 1944 року було мобілізовано в регулярні війська наступаючої Червоної Армії до складу частини протитанкових військ 3-го Українського фронту.
В той час була весна, стояла дощова погода. Війська рухалися в напрямку до Молдови. Фашисти відступали, вперто обороняючись. Наприкінці квітня частина, в якій служив Володимир Семенович, укріпилася в районі Балти і Первомайська. На початку травня розпочалася Ясько-Кишинівська операція. Ветеран добре пам’ятає наступ наших військ, який розпочався на світанку 2 травня 1944 року. Півтори години тривала артилерійська підготовка. Вогонь вели «Катюші» і всі види гармат. Фашисти відповідали авіаційними атаками. По окопах наших військ ходили політруки і піднімали бойовий дух воїнів, які, зламавши опір ворога, успішно продовжили свій наступ на Молдову. В тих боях Володимир Семенович одержав дві контузії.
Велику Перемогу ветеран зустрів за Бесарабаєю. Після війни військову службу продовжив у Грузії, в м. Поті в складі зенітно-артилерійського полку. Після демобілізації багато років пропрацював на вугільних шахтах Луганської області.
Нині проживає в с. Ясинуватка нашого району. За мужність і відвагу у Великій Вітчизняній війні нагороджений багатьма медалями.

Вміння господарювати

Вже чимало років система підбору керівних кадрів у ТОВ “УкрАгроКом” і всіх структурних одиниць, що об’єднуються навколо нього, діє безпомилково. Це видно, насамперед, на прикладі їх господарської діяльності, коли кожен підрозділ господарювання з року в рік досягає завидних результатів. А все тому, що трудові колективи цих підрозділів очолюються молодими, здібними і  професійно добре підготовленими керівниками. Як, наприклад, ВАТ “Олександрійський Райагрохім”, правління якого з 2006 року очолює його голова Віталій Кіяниця. Вчора, 26 березня йому виповнилося всього 35 років. З цієї нагоди всі його колеги, товариші, а разом з тим і редакція районного часопису надсилають найщиріші вітання і найкращі побажання успіхів і здоров’я на довгі роки. Попереду ще все життя і скільки очікуваних добрих справ.
Та вже і за цей час Віталій Миколайович встиг зробити немало. Свою трудову діяльність розпочинав у 1992 році робітником КСП ім. Енгельса, що в Устинівському районі. В подальшому навчався у Кіровоградському інституті сільськогосподарського машинобудування, після закінчення якого повернувся у своє господарство, де протягом кількох років обіймав цілий ряд посад, а з 2002 року зайнявся фермерською діяльністю. За весь цей час проявив себе врівноваженою, доброзичливою, компетентною людиною, дбайливим господарем, вимогливим керівником. Такі якості не могли залишатися непоміченими, тому не даремно йому довелося очолити і ВАТ “Райагрохім” на Олександрійщині. Своє вміння господарювати, незважаючи на свій молодий вік, він довів досить швидко і на нашій землі. Яскравим і переконливим прикладом цього можуть послужити результати праці трудівників села Андріївка за 2009 рік, коли попри всі складні погодні  умови, хлібороби села зібрали 2243 тонни озимої пшениці з урожайністю 36 цнт/га, намолотили 482 тонни озимого ячменю, 604 - гороху, 672 тонни ярого ячменю з урожайністю відповідно 47,3 цнт/га, 12,2 та 24 цнт/га. А ще зібрали 372 га цукрового буряка та 254 - соняшнику і 476 га кукурудзи теж із завидною для піщаних андріївських земель з урожайністю в 346, 17,9 та 47 цнт/га відповідно.
Такий успіх дає можливість “Райагрохіму” не лише надійно оплачувати працю своїх трудівників, але й вчасно розплачуватися зі своїми орендодавцями за оренду їх земельних паїв та  фінансово підтримувати чимало соціальних програм на селі. І в цьому успіху значиться помітний безпосередній внесок керівника господарства. Тож ще раз хочеться поздоровити вас з днем народження і подякувати за сумлінну і плідну працю разом з працьовитими трудівниками Андріївки.

ВИЯВЛЯЙТЕ ЗОЛОТИСТУ КАРТОПЛЯНУ НЕМАТОДУ

Рослини господарі: картопля, томати, баклажани, паслін.
В Україні присутня в 15 областях, відсутня на території Кіровоградської області.
Шкодочинність: Поява нематоди на ділянці може привести до щорічних втрат 30-90% врожаю, а через 3-4 роки взагалі врожаю не отримати.
Розвивається нематода в кореневій системі рослини. Весною, під дією речовин, які виділяються коренями картоплі, з цист, які потрапляють в грунт з бульбами, виходять личинки, які проникають в корінь картоплі і живляться внутрішнім складом клітин. Самка, розбухаючи прориває епідерміс кореня. Зрілі самки відриваються і залишаються в грунті. Уражені рослини затримуються в рості, рослина утворює одиночні стебла з дрібним листям, яке жовтіє. Хлороз починається з нижніх листків, поступово охоплює весь кущ, або листя взагалі опадає. В вогнищах ураження спостерігається зрідження посівів.
Поширюється цистами, які з часточками грунту прилипають до бульб картоплі. Цисти розміром з макове зерно, тому неозброєним оком побачити неможливо. При цьому в 1 цисті знаходиться до 1300 яєць з личинками. В грунті зберігаються від 10 до 20 років.
Карантинні заходи: Забороняється ввезення садивного матеріалу картоплі та інших пасльонових без карантинних документів. Обстеження посадок картоплі в період вегетації. При виявленні вогнища обов'язкове знищення уражених посадок з негайним спалюванням викопаних рослин та дезинфекцією засобів, інвентарю, грунту. Заміна сприятливих сортів на нематодостійкі сорти картоплі. Просторова ізоляція насінницьких посівів від виробничих не менше 1 км.
При виникненні підозри на ураженість картоплі нематодою звертайтесь до Держінспекції з карантину рослин
Невиконання фітосанітарних заходів з карантину рослин тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді накладення штрафу як на посадових осіб, так і громадян згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Виховний потенціал літнього оздоровлення

Виховання й навчання підростаючого покоління є найважливішим завданням педагогічних колективів навчальних закладів. При цьому вони ні на хвилинку не упускають питання здоров’я дітей. Тому в період літнього оздоровлення і відпочинку школярів поєднують воєдине оздоровлення, виховання і навчання у цікавих захоплюючих формах. І роблять це наші вчителі, вихователі на високому професійному рівні, що їх досвід може знадобитися іншим. Тож, не випадково, 6 - 8 квітня 2010 року на базі нашого відділу освіти пройшов майстер-клас для організаторів літнього оздоровлення та відпочинку школярів Кіровоградської області. Тема цього семінару: «Виховний потенціал дозвілевої діяльності під час організації літнього оздоровлення та відпочинку школярів.»
Цей семінар пов’язаний з питаннями здоров’я, фізичної вдосконаленості, тож на ньому з самого початку відбулася презентація науково-методичного видання «Енциклопедія фізичної реабілітації» професором кафедри медико-біологічних основ і фізичної реабілітації Кіровоградського педуніверситету, кандидатом педагогічних наук Григор’євим А.Й.
Як годиться, тут же відбулася презентація району та реалізації програми оздоровлення й відпочинку дітей та підлітків влітку.
Начальник управління освіти і науки облдержадміністрації Лідія Шатна наголосила, що основою літнього оздоровлення є зміцнення морального, духовного та фізичного здоров’я дитини. Велику увагу було приділено питанню охорони праці в дитячих оздоровчих таборах.
Родзинкою першого дня був брифінг «Знайомтесь - оздоровчий табір «Дружба», який провела методист відділу освіти Ірина Федоренко. Було представлено більше 30 видів робіт з туристично-краєзнавчого, спортивно-оздоровчого, екологічного напрямків виховання школярів. Присутні ознайомилися з програмами дозвілево-ігрової, суспільно-корисної, фізкультурно-оздоровчої видами діяльності вихованців табору «Дружба».
Другого дня майстер-клас проходив у Головківській ЗОШ І-ІІІ ступенів. Його відкрила начальник обласного управління освіти Ельза Лещенко, яка акцентувала увагу присутніх на процесі виховання, який є соціальним. В літній період, коли йде оздоровлення дітей, в ньому повинен бути зміст виховний. І тут особистість вчителя грає головну роль.
Це підтвердили і всі вчителі, методисти, керівники, які цього дня проводили майстер-клас, і в першу чергу - господарі школи - директор Анатолій Куруп і кожен її педагог.
Про технологію підготовки та проведення тематичних днів у пришкільному оздоровчому таборі, зокрема «День Європи», показали керівники Євроклубів Новопразького НВК Ірина Півняк та Головківської ЗОШ Тетяна Куруп. Для цього були залучені і члени гуртка «Великі ляльки» Цукрозаводського НВК (керівник Думановська О.О.).
Методист Ніна Ляшко висвітлила організаторську роботу щодо профільних оздоровчих таборів в районі, координуючу роль відділу освіти в цьому щодо партнерства з громадами, організаціями, установами в їх роботі. А вже презентували профільні табори туристично-краєзнавчого, екологічного, еколого-туристичного напрямків та досвід роботи в них вчителів-керівників гуртків Віталій Криволапов (Бандурівська школа), Вадим Федоров (Добронадіївська), Людмила Колісник (Користівський НВК), а також В.Перевізняк (Головківська).
Цікаву, захоплюючу форму виховної роботи щодо боротьби з негативними звичками показали театрали районного будинку культури виставою «Життя прекрасне». Всі присутні були в захоплені майстерністю і методами вирішення проблеми часу.
Заключного дня учасники семінару більше уваги приділили профілактиці дитячого травматизму під час оздоровлення в таборах. Підбили підсумки плідної роботи, обмінялися думками і висловили олександрійцям вдячність за той багатий досвід, який вони взяли, щоб  втілити в практику в своїх навчальних закладах.

ВИРОДЖУВАННЯ НАЦІЇ - ПЕРШОЧЕРГОВА ПРОБЛЕМА СУСПІЛЬСТВА

        В наш час дуже актуальною є проблема алкоголізму. Нехай ми з презирством дивимось на дядьків, що хитаючись повертаються ввечері додому, піднімають галас у транспорті чи навіть сплять просто на землі, але чи можемо бути байдужими до дітей та підлітків, які вже мають пристрасть до пляшки? Наша країна з величезним відривом випереджає Ізраїль, який потрапив на другу позицію цього ганебного рейтингу.Якщо оцінити ситуацію на загальноукраїнському рівні, то знайдемо дані, що за результатами досліджень ВООЗ в Україні рівень дитячого алкоголізму найвищий серед 40 країн, в яких проводилося опитування! До речі, Росія - країна, де вживання алкоголю вважається частиною національної традиції -  посідає аж 15 місце! У чому небезпека дитячого алкоголізму? На думку фахівців, дитячий алкоголізм - це системна загальнодержавна проблема, яка за кілька десятиліть може призвести до виродження нації. Небезпека не обмежується деградацією людської особистості на стадії розвитку. Алкоголь згубно діє й на міцних дорослих, а на дітей тим більше. З дитини, підлітка, які пристрастилися до чарки, не виросте здорової людини. Це вже потенційний кандидат в інваліди. Фахівці стверджують, що справа погіршується ще і побічною дією алкоголю - психічними відхиленнями. Тут необхідно діяти методами психотерапії. Лікування підлітків складне, копітке, до того ж вимагає багато часу. Особливу роль у боротьбі з малолітнім пияцтвом, на  мою  думку має відігравати сім’я. Дуже важливо не показувати особистий негативний приклад, не садити дітей за стіл, якщо планується застілля з алкогольними напоями, більше залучати дітей, підлітків до занять фізкультурою, спортом, до участі в роботі клубів за інтересами та інших масових форм організованого відпочинку.  Також  хочу акцентувати увагу, якщо до наркотиків діти та підлітки ще ставляться з острахом, то проблема алкоголізму серед молоді набуває величезних масштабів. Найгірше, кажуть медики, що алкоголізм фемінізується, кількість дівчат, які вживають алкоголь, практично урівнюється з хлопцями. Зустріти зараз на вулиці дівчинку з пляшкою пива у руці - звичне явище. Масово зростає пивний алкоголізм, діти п’ють пиво літрами. І найбільше цьому сприяє реклама, яка створює враження, що це звичне модне явище, і без пива в наш час - нікуди. Серед причин вживання підлітками алкогольних напоїв частіше називались: вживання для хоробрості, привід зустрітися з друзями, доступність та бажання наслідувати героїв реклами .Окрім того, сьогодні вся робота щодо запобігання незаконної торгівлі спиртним в основному звалюється на плечі міліції, хоча, тільки силами  МВС цю проблему сьогодні вирішити просто неможливо. Олександрійським РВ  УМВС проводяться  відповідні  операції, роздаються списки осіб, схильних до алкоголізму, здійснюється  відвідування  їх за місцем проживання, проводяться  профбесіди с батьками не благодійних сімей,  але цього за  мало. Сьогодні кількість барів і забігайлівок не зменшується, а в селах точок, де діти можуть запастися оковитою, також не бракує. Якого віку клієнти відвідують шинки, працівники цього закладу не переймаються. Ще ми повинні усвідомлювати, що треба боротися не з наслідком, а з причиною дитячого алкоголізму - у дітей забагато вільного часу, дорослі не забезпечують їх фізичний та моральний розвиток. Часто доводиться бачити, як вечорами неповнолітні, ховаючись у підворітнях та темних провулках, розпивають спиртні напої. І нікому вони не потрібні. А дорослі просто проходять повз і роблять вигляд, ніби того не помічають.16-річні пацієнти наркодиспансерів уже давно нікого не дивують.Та не завжди потрібно шукати якісь дослідження, щоб помітити ситуацію, що склалася.  Просто роззирніться довкола! І ви побачите, що наші діти розпивають вечорами алкоголь де тільки можна. І за ними ніхто не дивиться. А коли й зловлять когось на гарячому, то відповідальність за дитину ніхто взяти не хоче! І говорять тоді батьки, що винні вчителі, адже вони повинні доглядати та виховувати дітей. А вчителі в усьому звинувачують батьків, адже вони батьки. А поки ведуться пошуки винного, діти й надалі залишаються без нагляду, залишені самі з собою, на виховання вулиці…Але якщо у місті для дітей є хоч якісь гуртки, чи клуби за інтересами, то у сільській місцевості ситуація набагато гірша! Бо там нічого такого немає! І єдиним місцем, куди може піти гуляти дитина  залишаються бари, де є непомірна кількість легкодоступного алкоголю! І завжди знайдеться «добрий» дядечко, який за 5 гривень купить дитині пляшку.
І в  результаті маємо націю, що спивається, і владу, яка закриває на це очі!А давайте задумаємося, чи не настав час нам змобілізувати свої сили та почати справді ДІЯТИ?! Ми ще маємо сили і можливість щось змінити. Та чи хочемо ми, щоб наші діти росли алкоголіками, а нація вироджувалася? Вибір за вами!

Ст. інспектор по роботі  з населенням та ГФ
Олександрійського РВ  УМВС України
в Кіровоградській   області
капітан міліції                                                                     В.М.Матросова

Вилов риби за січень-квітень 2010 року

У січні-квітні 2010р. підприємствами та фізичними особами - підприємцями, які здійснюють рибогосподарську діяльність виловлено 178,2 т риби, що на 21,6% більше ніж за відповідний період минулого року.
Найбільше риби виловлено підприємствами та фізичними особами - підприємцями Онуфріївського (60,4 т) та Новомиргородського (20,7 т) районів, питома вага яких у загальному обсязі вилову риби в області становить відповідно 33,9% та 11,6%.
Л.Б.Дівель, начальник

Вибрики «Укрпошти»

Відомий політик сказав: «Хотіли зробити, як краще, а вийшло, як завжди». Так і в наших поштарів. А почалося це з лютого цього року. Вже на початку місяця затрималися поштові кореспонденції. На 2-3 дні. А деяких газет взагалі не було. Я думав, що це примхи погоди. Як відомо, на той час були великі снігові затори на дорогах. Та коли зателефонував до поштарів на пошту, а потім - в Олександрію, все стало зрозуміло. Це поштові чиновники вирішили зробити централізовану електронну пошту в Кіровоградській області. І тепер газети, які випускають навіть не в Олександрії, відправляють на сортування в Кіровоград.
Я в кінці 60-х років минулого століття навчався в Одесі. І для того, щоб мій лист дійшов до свого призначення, я йшов на залізничну станцію, й опускав його в поштовий вагон, який йшов в Олександрію. Вже наступного дня мої батьки мій лист одержували. А зараз мій лист йде з Олександрії до Кіровограда 2-3 дні. Що ж буде далі - поживемо - побачимо. Тож хочеться  звернутися до всіх своїх земляків, хто не задоволений роботою поштових працівників і хоче в зв’язку з цим висловити свій протест, телефонуйте, будь-ласка, на телефонну лінію ТОВ «Укрпошта» 0800-500-440 або 0-22-358-725.
С. Гаценко, житель с. Червона Кам’янка, інвалід І групи.

Ветеран війни

День Перемоги. Велике свято для всіх нас. Але незрівнянно Великим є це свято для тих людей, які пройшли дорогами війни. Їх залишилося вже так мало.
В селі Трудівка проживає ветеран війни Власов Петро Петрович. Це дуже шанована, гарна людина. Народився Петро Петрович в цьому ж селі в 1925 році в сім’ї колгоспників. До початку війни закінчив 9 класів. Після визволення Олександрійщини вісімнадцятирічного юнака призвали до армії. Потрапив Петро до 1-го Українського фронту в 14-у горно-стрілкову дивізію. Тяжкими дорогами війни дійшов аж до м. Дрездена, визволяючи не тільки рідні землі, а й землі сусідніх країн. В Карпатах у важкому бою отримав поранення та контузію і продовжував воювати.
Після оголошення Перемоги радянськими військами, Петро разом із своїми товаришами визволяв Чехію, Словаччину, Австрію. В 1946 році їх частинами почали переправляти в Москву та інші куточки Радянського Союзу. Петро Власов з частиною дивізії потрапив в Прилуки на відбудову аеродрому. Потім була демобілізація і Петро Петрович повернувся в рідне село.
Спочатку носив пошту, працював у клубі, потім в районному фінвідділі до 1956 р. З 1956 по 1962 роки працював секретарем сільської ради. Закінчив технікум у м. Знам’янка і з 1963 року був у колгоспі касиром, а пізніше бухгалтером та головним бухгалтером аж до виходу на заслужений відпочинок.
А ще Петро Петрович Власов має велику гарну родину. Разом зі своєю дружиною Галиною Іванівною виховали двох синів і доньку. Всі вони освітяни і працюють в навчальних закладах нашого району.

«Весняний тиждень Добра»

Добронадіївська ЗОШ І-ІІІ ступенів, як громадсько-активна школа,   долучилася до проведення «Весняного тижня Добра», який проходив з 18 по 24 квітня.
«Весняний тиждень Добра» - міжнародна волонтерська акція, мета якої спільно здійснити доброчинні, корисні справи, привернути увагу громадськості до діяльності громадсько-активних шкіл та важливої ролі волонтерської допомоги у суспільстві. Акція упродовж 8 років проходить в Україні з ініціативи Всеукраїнського фонду «Крок за кроком».
Квітень традиційно для волонтерів насичений акціями та конкретною допомогою ветеранам війни і людям похилого віку.  Так, учні 9 класу Голуб М., Танасов І., Романенко А., Чекун Є. - опікуються ветераном війни Ковальчуком Я.Ф. Впорядкування садиб, квітників, садків - це важлива сторона роботи волонтерів, але окрім цього учні проводять і дослідницьку роботу, поповнюючи матеріали з історії села, історії визволення, відбудови, діяльності ветеранської організації.   Членами волонтерського загону «Прометей» створено  папку «65 років Великої Перемоги», в якій зібрано матеріали про воїнів - односельців, село в роки війни, діяльність ради ветеранів та  співпрацю з нею  волонтерів школи.
16 квітня  волонтери школи взяли участь у зібранні лідерів та волонтерів району , яке відбулося в Олександрійській районній державній адміністрації. В присутності ветерана війни, керівників району волонтери поділилися досвідом роботи та розповіли про хід підготовки до святкування 65-річчя Великої Перемоги.
 Проведено акцію «Якщо не я , то хто ж?» із благоустрою шкільного саду, парку, який прилягає до  території школи. Надана допомога сільській раді у прибиранні лісосмуги при в’їзді до села. Проводиться вапнування дерев на вказаних територіях. Розпочали роботи із облаштування шкільного квітника.
Учні та працівники школи взяли участь в акції милосердя «Від серця до серця», розуміючи, що від позиції та доброї волі кожного залежить здоров’я, а іноді і життя новонароджених, для яких цього року мають придбати за зібрані кошти сучасне обладнання.
Протягом тижня пройшли заходи, направлені і на виховання доброго ставлення до  історії та майбутнього свого роду, свого села, своєї Батьківщини. Цікаво пройшла міні-акція у 4 класі  (класний керівник Романенко Н.В.) «Мрії дітей про майбутнє громади», під час якої було зібрано розповіді про своє село, здійснено екскурсію до  сільського музею, проведено конкурс творів «Моє село в майбутньому».  Кращі думки учнів поміщені спеціальному буклеті про село.
  Вчитель історії Ловарік С.Г.  презентувала проект «Українська світлиця», результатом якого стало створення в школі кімнати-музею українського побуту. Учні через електронну презентацію демонстрували етапи своєї роботи, фотоматеріали, представили фотогазету та провели змістовні екскурсії  для учнів різних класів.  Ця робота  була  представлена 23 квітня на акції «Громадянин»  в районі та була  відзначена  як кращий результативний проект.
Щиро пораділи ми і за Єрмакову Софію, яка цього дня успішно виступила на районному святі «Родинні скарби Олександрійщини».
До школи цього тижня  завітав випускник 2005 року Зайцев Андрій, який повернувся зі служби на флоті та подарував дітям м’яча і дещо важливіше - приклад поваги до школи, приклад доброти.
23 квітня підсумки Тижня Добра було підведено на  заході «Дорогою добра», де було відзначено роботу учнів та вчителів, партнерів та батьків. Звучали пісні про добро, цитувалися кращі роботи учнів, представлено фотоматеріали.
А 24 квітня учні та працівники школи долучилися до суботника з прибирання території села.
Тиждень Добра закінчився, та ніколи нехай не висихає джерело, яке живить нас добром. Воно має бути з нами щодня, щохвилини.



Голова волонтерського загону «Прометей»
Добронадіївської ЗОШ І-ІІІ ст..
 Пешко Юлія

Працюють злагоджено і відповідально

Весняні погожі дні. А для хліборобів гаряча пора. Їм необхідно швидко і якісно провести всі весняно-польові роботи.  Це зараз на порядку денному всіх механізаторів, причетних до цих робіт у відділку № 5 ТОВ “УкрАгроКом” с. Михайлівки. Вже чимало зроблено, як розповів керівник відділку Володимир Славінський, по всій площі орної землі, а це 3,5 тис. га  закрито вологу, підживлено озиму пшеницю на всіх 641  гектарі. Приємно, що озима в доброму стані, гарно розвиваються й багаторічні трави, а їх у господарстві 90 гектарів. Доглянутий і пар.
Повним ходом йде посів ярового ячменю. Тут задіяно цілий комплекс агрегатів. Готує грунт Віталій Потоцький. Сівба йде двома сівалками. Ними керують досвідчені механізатори Сергій Крусір та Анатолій Бадьон. З ними працюють сівачі Володимир Зеленський, Ігор Сьомін, Максим Марків, Іван Чеботар. Коткує після посіву Микола Єнін. Підвозить селітру Олександр Котелюх, на спеціалізованій  машині  підвозить зерно і завантажує у сівалки Вадим Яковець. Слідкує за дотриманням всіх технологій у посіві  ячменю майбутній вчений агроном, а нині студент коледжу на виробничій практиці, Олександр Герасименко. Всі працюють самовіддано, відповідально, бо люблять хліборобську працю.
Цього дня у господарстві розпочали посів цукрового буряка на площі 275 га. Цю відповідальну роботу доручили досвідченим механізаторам-буряководам Олександру Мартиненку (с. Пахарівка) та Анатолію Павленку (сел. Нова Прага). Не просто посіяти буряк, щоб він дав віддачу - високий урожай. Посівний матеріал зарубіжної селекції,  вимагає дотримання новітньої технології, тож грунт готують заздалегідь: Сергій Рубель закривав вологу, вночі, коли тихо й немає вітру, Сергій Курінний вносить гербіциди, заправляє оприскувач Микола Олексієнко, воду підвозить Володимир Чемоданов. З ними працює і агроном по захисту рослин Віктор Гаврилов. А далі боронами “Радченка” заробляє гербіциди Олександр Пуханов. Сівалки “Плантер - 2” обслуговує Леонід Глибін. Лише після цього буряководи сіють цукровий буряк. Коткує посіви трактором Т-70 Сергій Рубель.
Перший день дав змогу налагодити роботу і провести її в стислий термін. Коли газета надійде до читача, цукрові буряки у відділку № 5 будуть всі посіяні. А механізатори будуть зайняті на інших роботах: посів зернових сумішей у кілька етапів, посів соняшника, кукурудзи.
Хай погода сприяє успішній праці хліборобів.

Весняна толока триває

Згідно розпорядження голови райдержадміністрації з 18 березня по 18 квітня 2010 року в районі традиційно проводиться весняна  толока з озеленення та благоустрою населених пунктів.
Приємно, що всі жителі району беруть активну участь у весняній толоці. Біля осель сіл Михайлівки, Тарасівки, Пахарівки цього квітневого теплого дня люди наводили  порядок, вимітали минулорічне листя, впорядковували квітники, білили дерева, садили квіти.
У центрі села Михайлівки культпрацівники упорядкували місце поховання воїнів-визволителів. А школярі Улянівської школи навели красу не лише на своєму шкільному подвір’ї, а й привели в належний стан сквер біля дитячого садка.
І відразу все прийняло святковий весняний вигляд. Враз на очах зазеленіли і піднялася травичка, ожили квіти.
Приємно бути причетним до такої краси.

Вдячність за допомогу

До  редакції газети “Сільський вісник” надійшов  лист від жительки села Червона Кам’янка  Гроц Галини Якимівни, з проханням висловити вдяччність педагогу Ларисі Іванівні Осипенко.
Галині Якимівні  84 роки. Літа беруть своє. Не просте життя довелося прожити жінці. Тож здоров’я підводить, сил не вистачає зробити найнеобхідніше. Рада бабуся, що є люди, котрі завжди  прийдуть на допомогу, приділять увагу, розрадять. Особливо знадобилася  ця допомога і увага Лариси Іванівни  цієї зими: сніг відкидала, воду носила, -  коли  соціальний  працівник захворіла.
Галина Якимівна вдячна за допомогу  і  бажає від щирого серця Ларисі Іванівні  міцного здоров’я, радості. Нехай Господь благословляє її за добро і тепле ставлення до стареньких  щастям на многії лєта.

В дні визволення

В кінці листопада 1943 року танкові бригади 8-го механізованого корпусу разом з дивізіями 32-го гвардійського стрілецького корпусу нанесли удар по фашистах в напрямку Протопопівки з метою оволодіння містом Олександрія, обходячи його з північного заходу, а 9-та і 6-та гвардійські повітряно-десантні дивізії з іншими частинами наносили удари по ворогу зі сходу і півночі. 97 гвардійська стрілецька дивізія з 27 листопада по 3 грудня вела важкі бої за Протопопівку. Після її звільнення від німців 3 грудня вона зосередила свої полки в районі Бандурівки, де продовжувалися жорсткі бої, 5 грудня форсувала Інгулець і оволоділа Новодмитрівкою та Морозівкою. В цей час 13-та гвардійська стрілецька дивізія звільнила Березівку, Користівку, Войнівку і просувала свої полки на Пантаївку, де разом з полками 97-ї гвардійської дивізії 8 грудня оволоділа залізничною станцією і селищем Пантаївка після жорстоких боїв і повторного штурму.
Г. Настасьєв, ветеран війни.

В бойових операціях

У свої 19 років Володимир Гаврилович Мірошниченко набачився такого, чого б не побажати жодній людині. Пережив лихоліття фашистської окупації. Після визволення був призваний до армії і в 1944 році закінчив полкову школу сержантів у м. Балта. У цьому ж році був направлений служити у повітряно-десантну бригаду, здійснив 8 стрибків з парашутом і був готовий до десантування в тил ворога. Навчалися в лісі за 9 км від м. Могилевічі. В його бригаді, в якій перебувало 650 чоловік, після участі в бойових операціях залишилося тільки 60 воїнів. Пізніше Володимира Гавриловича перевели під Будапешт у 302 полк. В березні 1945 року він вже брав участь в бойових фронтових операціях. Тоді ж під Берліном його частина захопила у ворога три лінії його оборони і вже на третій, коли він займав позицію біля свого кулемета, в нього влучив снайпер і тяжко поранив у груди. Після цього поранення довелося 9 місяців лікуватися у госпіталі, після чого продовжив свою службу в топографічному загоні, де виготовляли воєнні карти. Демобілізований був у званні сержанта аж у квітні 1948 року.
Нині учасник бойових дій, кавалер багатьох бойових нагород, ветеран Великої Вітчизняної війни Володимир Гаврилович Мірошниченко проживає в селі Войнівка.

МТК «ВЕЧНАЯ ПАМЯТЬ»

Вам поклон, солдаты,
За цветущий май.
За рассвет над хатой,
За любимый край.

Вам поклон, солдаты,
Павшие в бою,
За простор крылатый -
Родину мою!


МТК «ВЕЧНАЯ ПАМЯТЬ»

Великая Победа над фашистской Германией является одним из самых памятных дней в истории нашего Отечества. Это общенациональный праздник для всех граждан России. Прошло 60 лет с того дня, когда «отгремели бои» и в нашей стране впервые отпраздновали первый день Победы - 9 мая 1945 года. Выросло уже несколько поколений, которые знают о войне только по учебникам истории, по книгам и фильмам. Но самые ценные свидетельства для всех нас - это живые рассказы участников войны. Однако чем дальше уходит в прошлое та война, тем меньше остается ветеранов, и для молодежи она становится чем-то далеким, событием давно ушедших дней. Сегодня мы даже точно не знаем, сколько в нашей стране ветеранов Великой Отечественной: по данным Счетной палаты РФ, их 340 тысяч человек, а по данным Минфина России - всего 100 тысяч. Как бы то ни было, с каждым годом в России редеют ряды людей, участвовавших в той войне, и тем меньше остается среди нас носителей памяти о ней. А в школах и гимназиях преподают историю войны в упрощенном, а подчас и искаженном виде, неверно истолковываются отдельные эпизоды или целые этапы военной эпопеи, «забываются» важные факты и имена. Потому и столь важно сейчас - сохранить память о тех 1418 днях, когда наш народ ценой многочисленных страданий самоотверженно защитил страну, отстоял свою независимость, обеспечил свободное будущее следующим поколениям

Важлива зустріч

В рамках підготовки проведення заходів до 65-ї річниці Перемоги над фашизмом у Великій Вітчизняній війні днями відбулася зустріч голови райдержадміністрації В. Конюшенка з головою районної організації ветеранів України О. Голубом з питань увічнення подвигів воїнів Великої Вітчизняної війни. На зустрічі були також розглянуті ескізи та вже підготовлені меморіальні дошки, які будуть встановлені до цієї пам’ятної дати в населених пунктах району.

Важке і славне життя

Вікентій Олексійович Смерчинський є одним із найбільш шанованих жителів с. Войнівка. Ветерана Великої Вітчизняної війни є за що шанувати, адже прожив він своє довге важке і славне життя. Народився в березні 1926 року в с. Жорниці Вінницької області. Пережив голодомор 1932-1933 років, у 1935 році разом з сім’єю був відправлений на Алтай, де напередодні війни поступив після 7 класів навчання у фабрично-заводське училище. Там його настигла і звістка про війну. Вже в 1941 році юнак потрапив в навчальний батальйон в м. Челябінськ, вивчав всі види зброї, починаючи від гвинтівки до протитанкової гармати. Пізніше Вікентія Смерчинського мобілізували на фронт в район боїв в Білорусії. Там одержав спеціальність радиста і тут же в Білорусії дістав перше поранення в голову. Лікувався в госпіталі. Та надалі таких поранень було не одне і раз за разом знову потрапляв до госпіталю, в тому числі і на території Німеччини. А повертаючись у свою частину, продовжував нести нелегкі обов’язки радиста. Був начальником полкової радіостанції, старшиною, молодшим лейтенантом, брав участь у війні з Японією, а по закінченню Великої Вітчизняної продовжував ще служити аж до демобілізації в кінці 1947 року на Тихоокеанському флоті, де навчав професії і справі радиста молодих воїнів.
Після демобілізації Вікентій Олексійович обрав своїм місцем проживання село Войнівку на Олександрійщині, працював довгий час кіномеханіком. Його бойовий шлях у тій страшній війні відзначений орденами «Червоної Зірки», «Вітчизняної війни», медалями «За відвагу». «За бойові заслуги» та багатьма іншими нагородами.

Важкі спогади

Не так то й легко, борючись за справедливість, вдається встановити істину тих обставин, при яких на полях жорстоких війн невідомо де загинули наші рідні і близькі. 65 років минуло з того дня, як закінчилася Велика Вітчизняна, та й до цього часу сотні тисяч, якщо не мільйони імен солдат, наших батьків і дідів залишаються безвісті пропалими. І ми й до сьогодні сподіваємося одержати звістку про те, де вони зробили свій останній крок у вічність нашої пам’яті. До 1986 року чекав цієї звістки про свого батька Івана Микитовича Шульгу і житель с. Косівка, якому нині вже 77 років, Микола Іванович Шульга. Чекав, сподіваючись на справедливість, довгі десятки років разом зі своєю сестрою Ніною Іванівною. Сьогодні, вже на схилі своїх літ, в переддень Великої Перемоги, він ділиться з нами своїми спогадами про найріднішу йому людину, образ якої не стерся з пам’яті його, того 13-річного хлопчини, що проводжав батька на війну, який у 36-річному віці загинув 6 лютого 1943 року на Курській дузі в званні рядового 886 артилерійського полку. Про місце поховання воїна його дітям лише у 1986 році повідомили слідопити 9-Б класу селища Слобода Золотухінського району Курської області. Ось що розповідає Микола Іванович:
«Мій батько Іван Микитович Шульга народився в селянській сім’ї, де було четверо дітей, двоє синів і двоє дочок. Пам’ятаю, як напередодні війни батька забрали на військову перепідготовку в полк, що розташовувався в м. Олександрія. Це було навесні 1941 року. До початку війни ми разом з мамою Варварою Мусіївною разів зо три встигли відвідати батька в місті і принести йому гостинців. Та коли прийшли в черговий раз, з’ясувалося, що їх полк по тривозі вивезли в невідомому напрямку і батька ми не застали. Вже пізніше я зустрівся з його однополчанином і нашим земляком Федором Тимофійовичем Савченком, який і розповів, що було далі. А сталося так, що полк перебазували в Росію, в м. Ростов на Дону, де воїнів готували стати артилеристами. З початком воєнних дій полк мав переправитися на інший берег р. Дон, але здійснити це повною мірою не вдалося, бо диверсанти зірвали міст, через який йшла переправа. Бомбили переправу і ворожі літаки.
Ф. Савченко з однополчанами почали будувати для переправи плоти. Один з них, на якому було шестеро бійців, завантажили гарматою, снарядами і на світанку рушили до лівого берега Дону. Та появилися фашистські літаки. Від берега встигли відійти метрів на 30-40, як їх пліт розбомбили і він перевернувся. Живими залишилося лише два бійці. Багато бійців з полку прагнули добратися до лівого берега на конях, діжках, на будь на чому іншому, та всіх зупинило бомбардування і хто залишився в живих, змушений був повертатися назад до берега, де на них чекали фашистські мотоциклісти, брали всіх в полон і клали тут же на землю. Так полонили біля 1,5 тис. чоловік, потім всіх відправили в степ і розташували в тимчасовому концтаборі. Та в одну з ночей, коли піднявся буран, розпочався дощ, гроза, Федору Тимофійовичу вдалося з табору втекти. Більше місяця він добирався додому і врешті дійшов до своєї Косівки і розповів нам всі подробиці.
Моєму ж батькові під час тієї переправи через ще не зруйнований міст вдалося разом з однополчанами і 16-ма гарматами дістатися лівого берега Дону. Ще цілих 1,5 року він воював проти фашистів на фронтах Великої Вітчизняної, брав участь у боях на Курській дузі і там загинув вже під час визволення наших територій. Та за весь цей час ми від батька не одержали жодної звістки і не знали про його місцеперебування. Лише після війни одержали звістку про те, що він безвісти пропалий. Сім’ї фронтовика надали невелику допомогу, зокрема, 2 кг крупи, 0,5 хлібини і дерев’яні ботинки, в яких я три роки ще ходив до школи. Жили ми дуже бідно. Мамі навіть не було чого продати. А від батька залишився простенький костюм і чоботи. Мама все не вірила, що батько загинув, чекала його і не давала носити батькову одежу. Та, дивлячись, що я ходжу в полотняних штанях, обідраний і босий, все ж таки віддавала мені потроху щось із того одягу і я його поступово зносив.
Після війни, куди ми не писали та батька не знаходили. І ось лише у 1986 році я від військкомату дізнався, що знайшли місце його поховання. Пишу листа на Курськ. Одержую відповідь від слідопитів із запрошенням приїхати до них в гості і відвідати могилу батька. Вирішили із сестрою поїхати на День Перемоги. Наготували, як годиться, гостинців і поїхали. Нас дуже радо і привітно зустріли вчителі і учні в селищі Слобода. На той час наша мама вже теж померла, взяли з її могили землі і повезли її до могили батька, яку відвідали і довго біля неї перебували. Побували і на мітингу до Дня Перемоги, де мене запросили виступити.
Та все ж найбільше нам хотілося зустрітися з очевидцями тих подій війни, хто бачив, в яких умовах воював наш батько, визволяючи цю землю. Таких майже не залишилося. Однак нам вдалося зустріти жінку, яка і розповіла нам про ті страшні бої, в яких брали участь тисячі танків, коли не було від згарищ чим і дихати. Вбитих не було навіть кому хоронити. На полі бою лежали тисячі і тисячі вбитих наших і німецьких солдат, яких роздирали собаки і вовки. Їх штабелювали по номерах і по братських могилах з описом, хто там є. Солдати копали ями, а місцеві жителі звозили коровами трупи в ями, які закладали полотнами, шинелями і так хоронили.
Один з ветеранів на мітингу розповів мені, як разом з батьком форсував Дон, як потім перекинули їх до Сталінграду. Він був у 2-ій батареї, а батько - у 6-й. Бої були такі, що сьогодні ти живий, а завтра тебе немає. Ветерану пощастило вижити в них, але після поранення залишився без ноги, яку відбило осколком. Батька ж знайшли під час перепоховань за солдатським жетоном, який був при ньому.»
Ось таку історію розповів мені Микола Іванович Шульга, син фронтовика, який все своє життя після війни відпрацював ветеринарним фельдшером і головним зоотехніком в місцевому господарстві села Косівка. Історію із тих сотень і сотень тисяч ще невідомих нам сторінок життя наших батьків і дідів, які навіки вкрили себе невмирущою славою героїв. До всього можна додати, що рідний брат Івана Микитовича Дмитро у роки війни був партизаном, а його дружина Варвара Мусіївна все своє життя чекала чоловіка і померла у 72-річному віці.

Вічний вогонь пам’яті

Свято  Перемоги. Воно особливе і священне для кожного з нас. Адже якби 65 років тому наші воїни не вибороли Перемогу, то ми б не мали ні сьогоднішнього дня, ні нашого майбутнього. Вона була відвойована ціною болю, крові  і життя багатьох відомих і невідомих героїв, які не повернулися з фронтів Великої Вітчизняної війни. Вони так і лишилися молодими в пам’яті тих, кому пощастило дожити до нашої великої Перемоги.
Сьогодні ж на могилах загиблих воїнів тягнуться до неба гострі крила білих обелісків з зірками кольору крові. Крові, пролитої за нашу землю. За нас і з вами. За наших дітей і наше майбутнє.

Музей літопису війни
Вже третє післявоєнне покоління вступає у доросле життя. Діти ветеранів Великої Вітчизняної війни сьогодні мають своїх дітей, а деякі вже стали й  дідусями. І хоча невблаганний час давно посріблив снігом скроні колишніх воїнів, лишив сліди прожитих років на чолі і тягарем опустився на їхні плечі, але ніколи не постаріє їхня пам’ять про свою тривожну молодість. Адже у саму весну їхнього життя увірвалася війна, опалила її гіркотою втрат і перервала своєю підступною жорстокістю. Це завдяки їм, нині ми живемо в мирні часи, коли наші діти й онуки бачать війну лише з телеекранів і читають про неї в книжках. А чи знають вони про неї всю правду? Чи вбачають вони сьогодні у сивому ветерані колишнього воїна, який виборов для них це життя? Чи знають вони коли був поранений у бою їхній дідусь і за що отримав медаль? На жаль, не завжди на  ці питання можна отримати ствердну відповідь. А від того, як ми сьогодні зберігаємо пам’ять про наших батьків - так і наші діти збережуть пам’ять про нас.
***
Не обминуло чорне лихо війни і села Головківка Олександрійського району Кіровоградської області. Осамотніли без чоловіків хати цього квітучого і співучого села . І хоча тоді мобілізовували повнолітніх, чимало хлопчаків, просто зі шкільної парти вступили до лав армії. Це війна розлучила їх із сім’ям,  з дитинством і змусила так передчасно стати дорослими. Сімсот шість головківців пішли на війну проти фашистських загарбників. Молоді хлопці проливали свою кров на землі Сталінграда, Ленінграда, Києва, Праги, Варшави, щоб увійти переможцями до Берліна. А 302  їхні земляка так і не повернулися з фронту.
Нині кожний учень, який вивчає історію своєї країни, не може лишатися байдужим до її кривавих сторінок, пов’язаних з Великою Вітчизняною війною. Вони назавжди лишилися у літописі нашої Батьківщини. Її живі сторінки зберігаються у пожовклих фотографіях з сімейних альбомів, у медалях дідів і прадідів. Але найголовніше, що вони передаються у пам’ять нащадкам. Щоб ті знали про мужність своїх дідів і прадідів в часи війни, які вибороли наше майбутнє. На фронті воювали  і їхні односельці, однокласники, однополчани з інших міст. Усіх єднала спільна ненависть до ворога і віра  в  нашу Перемогу. Тому в пам’ять про них створюють музеї Великої Вітчизняної війни в містах і селах, вузах і школах. Нехай ці музеї невеликі, нехай вони розташовані в класі школи, але цінно те, що в них зберігаються матеріали про земляків, які проливали свою кров за рідну землю.
Є такий музей і в Головківській  середній школі № 1. Ідея його народження виникла у ветерана Великої Вітчизняної війни Георгія Петровича Котіна. Він довгий час збирав матеріали про 94-ту Гвардійську Ордена Суворова Червоного прапора Звенігородсько-Берлінську дивізію. Георгій Петрович листувався з ветеранами, що проживали в Кіровограді,Києві, Волгограді, Москві. До 35- річчя нашої Перемоги  в одному з класів школи було відкрито цей музей. Чималу допомогу щодо експонатів надав Дмитро Федорович Чибісов, який на той час очолював Кіровоградську раду ветеранів Великої Вітчизняної війни. У 90-х роках директором музею була Парасковія Тихонівна Куруп. Саме тоді юні слідопити-учні старших класів почали писати запити у всі військкомати, де могли отримати дані про своїх загиблих земляків. Завдяки їхній активності, музей поповнився  новими документами, новими повідомленнями про односельців. Пошукові роботи продовжуються і зараз. Нині музей очолює педагог-організатор школи Антоніна Костянтинівна Ільчишина. Велику увагу приділяє музею директор школи Анатолій Дмитрович Куруп. Серед тих, що не повернулися з війни, є і його родичі…Йому близькі і зрозумілі сьогоднішні проблеми ветеранів. А тому вихованці школи завжди готові їм допомогти, полагодити паркан чи попрацювати на городі. Учні залюбки щороку готують святковий концерт до дня Перемоги. На ньому обов’язково лунають пісні військових років. Анатолій Дмитрович сам колись був учнем цієї школи. Після закінчення Мелітопольського  педагогічного інституту повернувся сюди - вже як учитель географії. Тут і знайшов своє кохання: приїжджа випускниця - вчителька іноземних мов, стала його дружиною. Нині Тетяна Григорівна Куруп - перша помічниця у нелегкій роботі директора.

Анатолій Дмитрович з прихованою гордістю запрошує мене до шкільного музею. Він увійшов у нього не так, як зазвичай директор входить до класу чи кабінету. Його кроки були тихим й обережними. Так заходять до світлиці, до близьких і дорогих людей. А вони і насправді для нього близькі і дорогі. І не лише його земляки, а  й усі воїни, які звільняли рідну Головківку від фашистських загарбників. Це  - Василь Іванович Рябінський з Павлограда,Костянтин Костянтинович Загайний з Києва, Олексій Іванович Заняткін зі Свердловська.Всі вони удостоєні звання «Почесний громадянин села Головівка». 5 грудня 1943 -го року село було звільнено від ворогів. Щороку в цей день учні покладають квіти до пам’ятника Невідомому солдату.
Анатолій Дмитрович зупиняється біля стенду, де лежить пожовклий від часу, бойовий листок «Смерть немцам!». Його випускали в’язні Словацького концтабору у сорок четвертому році.
- Нині це безцінна реліквія! - говорить директор. - Свідчення нездоланності наших воїнів навіть к у концтаборі. А тоді кожний, у кого б фашисти знайшли цей листок, міг поплатитися життям.
Трохи далі тьмяно виблискують старі фляги - незмінні супутниці солдатів. Скільки ж доріг вони пам’ятають, що були пройдені разом з нашими воїнами! Скільки разів солдати передавали їх один одному, скільки поранених бійців припадали до них спраглими губами… І можливо тоді для когось із них той ковток води  був життєдайним… Нині  ці фляги вже пережили своїх колишніх господарів і  назавжди лишилися  застиглими свідками тих страшних подій. Так само, як і старі фотографії, листи з фронту, документи і нагороди… Тут , у музеї вони мають свої імена, вони мовби оживають, сповіщаючи про втрати і перемоги, про життя і смерть, і про непохитну віру наших воїнів у нездоланність народу. Тут з любов’ю зберігаються матеріали про земляків, які захищали нашу Батьківщину. У ньому є відомості про всіх ветеранів Великої Вітчизняної війни, які живуть у Головківці.
- Ще років з десять тому їх було більше ста, а нині день Перемоги зустрінуть лише семеро з них. - З гіркотою говорить Анатолій Дмитрович. - Це  - Іван Федорович Бородавка, Микола Архипович Книжник,Григорій Сергійович Колісник,Георгій Петрович Котін, Григорій Микифорович Польща, Василь Андрійович Фалюн, Павло Іванович Шаповал…
На стінах, у рамках під склом - фотографії бійців з тих далеких і грізних  років минулої війни . На них такі різні, такі молоді обличчя!  І у всіх однаково відкритий і рішучий погляд блискучих очей.
Раптом на фотографії, наче оживає таке рідне і до болю знайоме обличчя: юнак у формі сержанта вперто дивиться вперед, крізь час, який роз’єднав нас назавжди. Мій батько. Наче в серці, лунають написані над ним слова: «Наш земляк, журналіст, письменник, фронтовик - Іван Григорович Братченко.» Він сімнадцятирічним юнаком пішов добровольцем на фронт. Колишній дев’ятикласник цієї школи став кулеметником легендарної «Катюші». Брав участь в обороні Ленінграду і Сталінграду, воював на вогняній Курській  дузі, в Білорусі і в Польщі. Перемогу зустрів у східній Пруссії. Батько, згадуючи війну,сказав мені, що не лише з першого  її дня вірив у  нашу Перемогу, але й вірив у те, що доживе до неї. Тому в окопах, під час короткого відпочинку, випускав бойовий листок і потайки  вів військовий щоденник. Він був тричі поранений, двічі контужений, двічі перебував у госпіталі, де його оперували, але все одно йому пощастило вижити. Батько мав високі нагороди: Орден Великої Вітчизняної війни 1  -го ступеню і Орден Слави 111-го ступеню, медалі : «За відвагу», « За оборону Ленінграда», « За оборону Сталінграда» і ще дванадцять медалей, які свідчили про його особисту причетність до всенародного подвигу. Після війни закінчив філологічний факультет Київського педагогічного інституту ім. М.Горького. І, нарешті, здійснив свою мрію - став журналістом.  Більше половини життя він віддав своєму покликанню. П’ятдесят років працював кореспондентом газети «Правда України» по Кіровоградській області. Його журналістська діяльність була відзначена орденом «Знак пошани»,  йому присвоєне звання «Заслужений журналіст України». Він двічі був лауреатом обласної журналістської премії ім. Юрія Яновського. Іван Братченко написав 8 книг, які були присвячені героїзму наших воїнів в часи Великої Вітчизняної війни. Документальну повість «Ровесники» він присвятив своїм землякам. За неї йому було присвоєне звання «Почесний громадянин села Головківка». В ній названі імена нинішніх ветеранів війни, а також 48 головківців, які власним життям заплатили за наше щасливе майбутнє.
У березні 1984-го року відбулася зустріч її живих героїв з автором. Вони приїхали з Олександрії, Нової Праги, Дніпропетровська, щоб побачитися зі своїми земляками, згадати свою тривожну молодість і пом’янути всіх тих, хто не дожив до Перемоги.
В своїй останній книжці «Тіні друзів», батько з великою теплотою і душевністю пише про своїх однополчан, про їхню мужність, про їхні долі, випробувані або покалічені війною. У цій повісті, що вийшла у 2001-му році, ( за рік до смерті), він використав уривки зі свого військового щоденника, початого ще у 1941-му році. Батько з ним не розлучався ні в окопах, ні в госпіталі. Після виходу на пенсію, він продовжував працювати кореспондентом у «Правді України».
Ось уже вісім років як батько пішов з життя. Але він завжди лишається для мене прикладом мужності і відданості - своєму народу і своїй професії. Як він заповідав, його поховали в рідній землі села Головківка.( Можливо, комусь здаватиметься нескромним, що я так багато розповідаю про батька. То хочу у виправдання сказати: за 25 років своєї журналістської роботи пишу про нього вперше. І врешті-решт вважаю, що після його смерті маю моральне право хоч трохи розповісти про нього.)
На жаль, я живу далеко від Головківки - працюю на Київщині, а тому не можу приїздити на могилу до батька так часто, як того б хотіла. Але я знаю, що за нею, як і за могилами інших ветеранів Великої Вітчизняної війни, доглядають учні Головківської середньої школи №1. День Перемоги  у Головківці найурочистіше свято, спільне для дорослих і для молоді. А для ветеранів війни воно  завжди особливе. Голова сільради Микола Семенович Маловік дбає , щоб кожний з них отримав особисте вітання і, якщо потрібно, - матеріальну допомогу.  Генеральний  директор Головківського товариства Украгропрому Анатолій Іванович Кузьменко щороку  дарує  ветеранам харчові набори і спонсорує для них поминальні обіди. Але найцінніше для них те, що вони оточені  пошаною і увагою з боку юних головківців.  Для них,кожний ветеран війни, це не просто односелець, який воював, а справжній герой, що відвоював  для них сьогоднішнє життя.
Щороку на День Перемоги приїжджаю до молодшого брата мого батька, сільського активіста  - Трохима Григоровича Братченка, який також виростав без матері, у багатодітній сім’Ї , до батькових земляків, з  яким пов’язує мене спільне коріння. І щоразу переконуюся, що в цьому селі, у цій школі виховують справжніх патріотів. Адже всі вони є прямими або непрямими нащадками тих героїв, які народилися на цій землі. А тому в їхніх серцях ніколи не згасне Вічний вогонь Пам’яті про земляків, загиблих на Великій Вітчизняній війні. Їхні нащадки знають, що Перемога була окроплена кров’ю наших воїнів, освячена життям полеглих, а тому назавжди увіковічена в нашій пам’яті. І цього дня я разом з усіма до самої землі вклоняюся тим, хто віддав за нас і за неї своє життя.

Тетяна Братченко, журналіст

Працюють за всякої погоди

Цього року весна прийшла на зустріч, запізнившись мало не на три тижні. Та й колектив СВК ім.. Фрунзе не з кодрі зітканий. А його ватажки знають не лише теорію, але й життєву практику півстолітнього часу, як свого, радянського, так і західноєвропейського.
Не дай тендітним сходам задихнутися під льодовою кіркою або ж вимокнути у сніговій воді, зруйнуй якнайраніше у верхній частині грунту капіляри і озимина заяриться, забуяє темно-зеленим килимом проти неба.
Жаль, що в господарстві поки що не вистачає сил, аби вирощувати хліб без хімікатів. Сільчани, ті, хто в полі, уже закрили вологу станом на 4 квітня на площі більше 1000 га. Правда, ще залишилося ¾ таких площ, що вимагають певного часу, адже волога рілля, буксують в ній трактори. А це ж - пальне. Його вистачає тут лише на обробіток без буксування. У нас підживлюють давно. І хімікатів вистачає. Запаслися. Та знову ж все впирається в оте пальне, якого щодень Божий треба купувати. Бо правлять же за нього, прости Господи, як дурень за батька. І все ж підживлено аміачною селітрою вже 2/3 наявних площ.
Такий стан робіт. Та при благодійстві погоди наші хлібороби працюватимуть і вдень, і вночі, і в будні, і в свята. Як і завжди. За всякої погоди. Бо хіба Олександр Мартиненко, чи Валерій Федоров, або ж Олександр Кукуля, а з ними і Віктор Захарук - усі, кого б не назвав, влежать вночі, коли весна… Вони й лишилися тут, у селі, де народилися, не тому, що не вміють знайти іншого й більшого заробітку. Вони з тих, що не можуть без села, без його лиха й радощів. Вони пам’ятають батьківське, що хліб - всьому голова. Не гроші, а - хліб.
М. Застеба, с. Червона Кам’янка.

Вічна загадка

Щодня на вулицях Добронадіївки можна побачити вродливу і надзвичайно привабливу жінку, від якої  не можна відвести погляд: симптична, струнка, зі смаком одягнена, така собі скромна панянка. Вона привітно посміхається до кожного з нас і поспішає на улюблену роботу. Мені так і не вдалося досхочу наговоритися з нею напередодні ювілею - то підготовка до заходу в школі, то участь у районних та обласних фестивалях, конкурсах, то написання сценарію свята, то репетиції…
Звідки у добронадіївців така непідробна доброзичливість до її персони? Секрет  простий: Тетяна Радіонівна  Двалішвілі у селі працює директором будинку культури. Я вважаю її справжньою актрисою, бо вона мастак гумореску і анекдот розповісти, заспівати пісню, зіграти будь-яку роль у інтермедіях, затанцювати “Подоляночку” з найменшими учасниками свята. Словом усім нам повезло, що культосвітню роботу на селі очолює Тетяна Двалішвілі зі своєю командою.
З любов’ю і гордістю говорив  про свою кохану дружину Сергій. Як світилися очі  цього грузина! Я записала його монолог.
- Дякую тобі, Таню, за те, що покохала мене, демобілізованого солдата,    що повірила мені й у мене. Перші роки жилося  нам важко, але ти була моєю опорою, моєю вірою, моє горе стало твоїм горем, мої проблеми - твоїми. Дякую за ніжність і ласку, за розуміння моєї душі. За те, що любиш мене таким, який  є.
Я вдячний тобі, Таню, й за те, що ділишся зі мною, коли тобі важко, за те, що ти безкомпромісна, ніколи не кланяєшся, не принижуєшся, не виправдовуєшся. Твої сльози болять мені, та я не завжди можу зарадити. Коли хворе суспільство, коли лицемірство, підступність, користолюбство часто в шані.
Спасибі, що взяла на себе нелегку ношу господарських турбот і домашніх клопотів. Ти знаходиш у собі сили вставати вранці, поспавши не більше 5-6  годин, після концерту чи дискотеки. Ти не просто  відпрацьовуєш, ти  віддієшся улюбленій справі, хоча робота приносить не лише радощі, а буває  й прикрощі, невдоволення. Та хіба можна відмовитися від закоханих глядачів. І ти віддячуєш їм лагідною посмішкою,добрим словом.
Вдячний тобі, що не сприймаєш життя, як  театр. Якщо граєш, то - правдиво, якщо плачеш, то гірко, якщо радієш, то до нестями, якщо кричиш, то хоч тікай з дому, а як говориш,то лагідно…
Дякую за непокірний характер, хоча  буває й тяжко витримувати твої блискавичні зміни настрою. А можливо, цим ти теж тримаєш мене біля себе, бо завжди була і залишаєшся для мене вічною загадкою.
До Серьожиного монолога додам:
- Шановна Тетяно Радіонівно! Прийміть найщиріші вітання з нагоди  Вашого ювілею! Від усього серця зичу Вам здоров’я, невичерпної наснаги та енергії, оптимізму і життєлюбства, вічної душевної молодості. Нехай здійсняться Ваші найзаповітніші мрії, нехай світлим буде кожен прожитий день, а добрі, щирі друзі будуть надійною опорою на життєвому шляху.
Алла Логінова, с. Добронадіївка

Дорогі ветерани, діти та онуки солдатів Великої Перемоги!

Вшануймо всіх, чий подвиг на фронті і в тилу назавжди залишиться у світлій пам’яті поколінь. Мир і злагода, свобода і впевненість у кращому майбутньому хай наповнюють життя кожного в оновленій добром Україні.
В. Крупник, ветеран профтехосвіти.

Шановні ветерани Великої Вітчизняної Війни!

Щиро вітаємо Вас і всіх олександрійців зі святом Перемоги!
Сьогодні, в цей світлий і радісний для нашого народу день, звертаємося до Вас з вдячністю та поздоровленнями.
З кожним роком війна все далі йде в історію і ми, на жаль, втрачаємо наших дорогих ветеранів, котрі ціною власного життя вибороли безцінну перемогу та подарували нам віру в майбутнє. Великий подвиг, проявлений в роки Великої Вітчизняної війни, назавжди збережеться в пам’яті українського народу.
Прийміть наші привітання! Ми зичимо Вам, Вашим родинам міцного здоров’я, добра і щастя!
Управління праці та соціального захисту населення завжди буде стояти на захисті Ваших інтересів та сприятиме вирішенню Ваших соціальних проблем!
О.АНІСІМОВА-ШИЛО, начальник управління праці та соціального захисту населення Олександрійської районної державної адміністрації

Дирекція ТОВ «Агродар ЛТД» надсилає щирі вітання ветеранам!
Нехай літа зупинять біг у вічність,
Нехай не кличуть в небо журавлі.
Щоб ветеранам низько поклонитись,
Ми знов до вічного вогню прийшли.

Дирекція та профспілковий комітет ТОВ «УкрАгроКом» та дочірніх підприємств щиро вітають ветеранів зі святом Перемоги!

Дорогі ветерани Великої Вітчизняної війни! Сердечно вітаю Вас зі святом Перемоги!
Які шляхи! Які дороги
Пройшли ви!.. Шана на віки!
Спасибі вам за Перемогу,
Шановні наші земляки!
В. Гарагуля, головний лікар ЦРЛ, депутат районної ради.

Шановні ветерани! З величним святом Перемоги Вас!
Пам’ятайте, друзі, цих людей довіку,
Тих, хто повернувся і поліг в боях.
І вклонімось всі ми низько до землі їм,
Квітами устелим їх тернистий шлях.
М. Петрунін, депутат районної ради.

З нагоди Дня Перемоги мої щирі вітання всім жителям Попельнастівської сільської ради!
О. Волянський, сільський голова.

Шановні ветерани! Прийміть щирі вітання з святом Перемоги!
Омиті кров’ю героїчні дати
Зоріють знов сьогоднішньому дню.
Згадаймо всіх, згадаймо всіх солдатів,
Схилім чоло до Вічного вогню…
З повагою голова обласної організації Партії регіонів С. Цапюк.

Виконком районної організації Народної партії України вітає ветеранів Олександрійщини з Днем Перемоги!
Всі, хто за нас поліг у вирвищах смертей,
Ви - в пам’яті Землі, ви - у серцях дітей...
Ви з нами кожен день, у творчості, труді,
Ви на землі дітей довічно молоді.

Дорогі ветерани Великої Вітчизняної війни! Від щирого серця вітаємо Вас з Днем Перемоги! Ми, вдячні спадкоємці, свято бережемо пам’ять про те, якою ціною дісталася Перемога нашому поколінню. Щиро бажаю Вам жити довго і щасливо, хай не болять ваші рани, буде міцним здоров’я. Довголіття Вам!
А. Білий, перший секретар РК Компартії України.

Дорогих ветеранів селища Нова Прага щиро вітаю з святом!
Слава всесвітня від роду до роду
Воїнам мужнім за ратні труди.
Що принесли з вогняного походу
Спраглим народам живої води!
Л. Марченко, голова ради ветеранів Новопразької селищної ради.

Дирекція ТОВ «Степ» щиро вітає всіх ветеранів Олександрійщини зі святом!
Вклоняємося Вічному вогню,
Вклоняємось доземно всім солдатам,
Що міряли дороги крізь війну,
Щоб нам сьогодні мріяти й кохати.

Керівництво ФГ «Південне» надсилає щирі вітання всім ветеранам селища!
Нехай Господь дарує їм літа,
Тепло і затишок, щасливі дні безхмарні.
Нехай щороку зелень молода
Встеляє килимом стежки у завтра.

Дирекція ТОВ «Комінтерн-Агро» щиро вітає ветеранів і жителів села зі святом!
Щоб птахи співали, щоб пісні лунали,
Щоб вітер в лісах гомонів.
Щоб діти на повен голос казали:
 «Хай буде життя на землі!»

Шановні ветерани ! Дирекція  ФГ «Олександрівське» щиро вітає Вас зі святом!
Хай ці квіти весняні чудові
Подарують вам подих краси,
Щоб жилося у щасті й любові,
Благ усіх вам з роси і води!

Дирекція ТОВ «Колос» сердечно вітає ветеранів!
Всю доброту, яка існує в світі,
Всю радість, що живе серед людей,
Найкращі всі, що до вподоби, квіти
Даруєм вам у цей святковий день.

Шановні ветерани! Прийміть щирі вітання!
Ми вклоняємся вам, ветерани,
В цей перемоги світлий день,
Нехай не болять ваші рани,
А спокій, здоров’я і радість прийде.
Керівництво ВАТ «Королівське ХПП»

ВАТ «Червонокам’янське РТП! Щиро вітає ветеранів з нагоди Дня Перемоги!
Запевнимо, що пам'ятати
Їх подвиг будемо довічно,
І мир у світі зберігати
На честь загиблих героїчно!

Всіх ветеранів села Червона Кам’янка сердечно вітаємо зі святом!
В перемоги день щасливий
вам бажаю всяких благ
Настрій щоб не був мінливий
Щоб був мир у вас в думках.
Дирекція СВК ім.. Фрунзе.

Шановні ветерани району та Недогарської сільської ради, прийміть щирі вітання з нагоди свята.
Хай обминають Вас тривоги,
Хай Бог дасть щастя на путі,
Хай світла, радісна дорога
Щасливо стелиться в житті!
В. Калашнік, депутат районної ради.

З нагоди величного свята Перемоги вітаю всіх ветеранів району та ветеранів - медиків.
Бажаємо світлої радості й сили,
Ласкавої долі, добра і тепла,
Щоб ласку Вам слало небесне світило,
Здоров’ям наповнила рідна земля!
М. Джус, зав. хірургічним відділенням ЦРЛ.

Дорогого нашого татуся, дідуся, прадідуся МЕРЛІНА ГРИГОРІЯ ТИМОФІЙОВИЧА  щиро вітаємо зі святом Перемоги Бажаємо міцного здоров’я, довголіття.
Хай огортають Вас літа, теплом таким,
Що з серця Вашого струмує.
Хай доля Вас ощедрує добром,
З яким людина в серці радість чує.

Шановні ветерани Великої Вітчизняної, сердечно і щиро вітаю Вас із 65-ю річницею Перемоги, зі святом, яке було, є й завжди буде з нами. Довгих Вам років життя, міцного всім здоров'я і бадьорого духу, любові і поваги рідних та близьких.
М. Сроватка, Ізмайлівський сільський голова.

Шановні наші ветерани! Низький уклін Вам за подвиги в роки війни. Бажаю всім захисникам Вітчизни міцного здоров’я на довгі літа, мирного неба над головою, щастя, злагоди Вам і Вашим родинам.
В. Демидчик, Недогарський сільський голова.

Шановні ветерани! Зі святом Вас. Міцного здоров’я Вам, чудового настрою в цей святий і сумний для всіх нас день. Хай не болять Ваші рани, хай щастя і радість не переводяться у Ваших оселях. Пишаємося тим, що зробили для Перемоги наші земляки.
А. Осипенко, Червонокам’янський сільський голова.

Вітаючи всіх, хто пройшов крізь вогонь Великої Вітчизняної, із Днем Перемоги, бажаю міцного здоров’я, родинного благополуччя, довгих літ щасливого та мирного життя.
В. Михайленко, Войнівський сільський голова.

Щирі вітання з нагоди свята надсилаю всім ветеранам! Нехай мир і злагода завжди живуть у ваших душах і серцях, хай це світле травневе свято і наші щирі побажання додадуть шановним ветеранам.
В. Балаєскул, Добронадіївський сільський голова.

Шановні воїни-визволителі, ветерани! У день річниці славної Перемоги бажаю вам міцного здоров’я, щастя і благополуччя, любові і шани, ясного неба! Нехай на нашій благословенній землі завжди панує мир, спокій та добро!
Т. Кіцелюк, Щасливський сільський голова.

Дорогі наші ветерани! Прийміть мої щирі вітання зі світлим і радісним святом - Днем Перемоги! Низький уклін, вічна пам’ять і слава визволителям, котрі зі зброєю в руках захистили свободу і незалежність нашої країни, і трудівникам тилу, які самовіддано працювали задля Перемоги.
Ю. Іванченко, Приютівський селищний голова.

Напередодні  світлого дня Перемоги бажаю Вам, дорогі наші ветерани, великого щастя, здоров’я, оптимізму та активного довголіття! Нехай у Ваших родинах панує злагода і спокій, а оселі повняться достатком!
Л. Гончарова, Дівочепільський сільський голова.

Щиро вітаю ветеранів Великої Вітчизняної війни ю зі світлим і радісним святом Перемоги. Ми пам'ятаємо про тих, хто, не шкодуючи власного життя, захищав рідну землю, наше сьогодення. Прийміть найтепліші побажання міцного здоров'я, затишку та благополуччя.
С. Кулібаба, Михайлівський сільський голова.

Шановні ветерани! Прийміть щирі вітання з нагоди величного свята. Щиро бажаю вам міцного здоров’я, довгих років активного життя, родинного затишку і тепла. Нехай зігріває всіх нас незгасне світло Перемоги, додає сил та наснаги для добрих справ в ім’я щасливого майбутнього рідної землі.
В. Крупник, ветеран профтехосвіти.

Дорогі ветерани, дозвольте низько вклонитися Вам та привітати із знаменним Днем Перемоги. Нехай міцнішає з роками Ваше здоров'я та завжди будуть поруч святковий настрій, добробут і родинна злагода.
А. Чемойдан, Андріївський сільський голова.

Дорогі ветерани! Щиросердно вітаємо вас із Днем Перемоги - священним святом народної мужності і звитяги!  Наш земний уклін усім, хто бився на фронтах Великої Вітчизняної, виніс роки окупації та пекло концтаборів, хто піднімав з руїн і відроджував рідний край. Міцного вам здоров’я, довголіття.
Н. Ковтонюк, Пролетарський сільський голова.

Дорогі ветерани! Від щирого серця вітаю учасників Великої Вітчизняної війни з найвеличнішим святом - Днем Перемоги. Бажаю усім Вам здоров’я, щастя, бадьорості, сімейного затишку і благополуччя, наснаги і сили на многая-многая літа. Нехай радістю і миром наповнюються Ваші домівки. Нехай Велика Перемога живе спогадом у ваших серцях, а на Ваших очах з’являються сльози  тільки від радощів.
М. Краснюк, Куколівський сільський голова.

Дорогі ветерани, учасники Великої Вітчизняної Війни! Сердечно вітаю Вас з Днем доблесті і героїзму! Щиро бажаю Вам міцного здоров'я і довголіття, добра і радості, оптимізму і непохитної віри у те, що завтрашній день буде світлішим і щасливішим!
В. Микуленко, Шарівський сільський голова.




Вклоняємося Вічному вогню,
Вклоняємось доземно всім солдатам,
Що міряли дороги крізь війну,
Щоб нам сьогодні мріяти й кохати.

Кожен день, кожен час пам'ятайте,
Скільки жертв нам війна принесла.
Все, що можна для миру віддайте!
Збережіть для нащадків життя!



Тож не старійте і не знайте
в житті ні смутку, ані бід,
У серці молодість плекайте,
Живіть до ста щасливих літ!

Шановні ветерани!

Дорогі наші батьки та матері!

Сердечно вітаємо Вас із 65-ю річницею Перемоги у Великій Вітчизняній війні.
Щиро бажаємо Вам, загартованим війною і відбудовою країни, міцного здоров’я та довголіття.
Знайте, що турбота про ветеранів Великої Вітчизняної війни - пріоритет у діяльності обласної влади.
Ми зробимо усе можливе, щоб Ваше життя було затишним і спокійним.
Нехай здоровими і щасливими будуть Ваші діти і онуки.
Спасибі за Велику Перемогу!

Відзначення лідерів та активістів

Молодь є важливою складовою сучасного українського суспільства, носієм інтелектуального потенціалу, визначальним фактором соціально-економічного прогресу. Від здатності молоді бути активною творчою силою значною мірою залежить процес державотворення.
Сьогодні ми визначаємо тих, хто своєю активною суспільною діяльністю  робить життя молоді району змістовним і насиченим цікавими заходами.

Чорний Дмитро, учень 11 класу Користівського НВК, заступник голови районного парламенту дітей, депутат обласного парламенту дітей. Має особливі успіхи у навчанні, кандидат на отримання золотої медалі. Закінчив на відмінно курс дистанційного навчання обласної школи лідерів. Нагороджується у номінації «Кращий активіст року».

Малаховський Тарас, учень 9 класу Цукрозаводського НВК, депутат районного парламенту дітей, активний учасник районного конкурсу науково - дослідницьких та суспільних проектів, працює над дистанційним навчанням обласної школи лідерів, призер районного конкурсу екологічних проектів, активний дописувач місцевої преси. Нагороджується у номінації «Відкриття року».

Остапюк Сергій, учень 9 класу Щасливської ЗОШ І-ІІ ст., президент школи, депутат районного та обласного парламентів дітей, призер районних та обласних олімпіад, активний учасник туристсько-краєзнавчих експедицій, очолює комісію районного парламенту дітей з екологічних питань, нагороджений виконавчим комітетом Щасливської сільської ради за особистий внесок у соціально-економічний розвиток села. Сьогодні нагороджується у номінації «Кращий дослідник року».

Яркова Оксана, учениця 8 класу Куколівської ЗОШ І-ІІІ ст., організатор проведення благодійних акцій в навчальному закладі, активний діяч волонтерського руху району, постійно висвітлює роботу волонтерського загону на шпальтах районної газети. . Нагороджується у номінації «Кращий волонтер року».

Гайч Марина  - студентка групи Б-21, відділення «Бухгалтерський облік», Олександрійського аграрного технікуму БНАУ, відмінниця навчання, переможниця конкурсу «Кращий серед бухгалтерів», лідер дискусійного клубу «Ерудит»

Бедрик Анна - студентка групи В-21, відділення «Ветеринарна медицина» Олександрійського аграрного технікуму БНАУ, відмінниця навчання, активна учасниця виставок, конкурсів тощо

Долгий Володимир - студент групи В-32, відділення «Ветеринарна медицина» Олександрійського аграрного технікуму БНАУ, активний учасник художньої самодіяльності

Скоренцов Валерій - студент групи Ф-11, технологічне відділення Олександрійського аграрного технікуму БНАУ, майстер спорту України з військово-спортивного триборства, майстер спорту з панкретіону, активний учасник фізкультурно-спортивних заходів технікуму, міста та області

А також сьогодні ми відзначаємо найактивніших лідерів учнівського самоврядування, зокрема активних учасників конкурсу «Соціального плакату» з попередження насильства в сім’ї:

1. Остапюка Андрія, уічня Щасливської ЗОШ І-ІІ ст.
2. Ткаченко Юлію, ученицю Добронадіївської ЗОШ І-ІІІ ст.
3. Шведову Юлію, ученицю Ізмайлівської ЗОш І-ІІІ ст.
4. Єременко Гулєру, ученицю Новопразького НВК
5. Бондаренко Аллу, ученицю Войнівської ЗОШ І-ІІІ ст.
6. Малахову Інну, ученицю Червонокамянської ЗОШ І-ІІІ ст.
Бути гарним педагогом - це бути справжнім реформатором майбутнього життя України, бути апостолом Правди і Науки. Як писав В.О. Сухомлинський: “У наших руках - найбільша з цінностей світу - людина. Ми творимо людину, як скульптор творить свою статую з безформного мармуру: десь в глибині цієї мертвої брили лежать прекрасні риси, які належить добути, очистити від усього зайвого”.  Людям цієї професії сьогодні ми вручаємо подяки:
педагог-організатор Бутівської ЗОШ І-ІІІ ст.  Олещенко С.В.
педагог-організатор Добронадіївської ЗОШ І-ІІІ ст. Єфімова Л.О.
педагог-організатор Куколівської ЗОШ І-ІІІ ст. Барабанова С.О.
педагог-організатор Цукрозаводського НВК Федоренко А.М.

Відділ у справах сім'ї, молоді та спорту райдержадміністрації

Про проведення Всеукраїнської благодійної акції «Серце до серця»
З метою утвердження та пропаганди здорового способу життя серед дітей і молоді, розвитку молодіжного та дитячого волонтерського руху за підтримки Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства культури і туризму України, Всеукраїнським благодійним фондом «Серце до серця» проводиться чергова щорічна акція допомоги новонародженим дітям з різними вадами відбудеться з 3 по 23 травня 2010 року.
Відділ у справах сім'ї, молоді та спорту Олександрійської райдержадміністрації просить підтримати проведення щорічної 5-ї ювілейної благодійної акції «Серце до серця» у лікувально-профілактичних закладах, у загальноосвітніх, позашкільних, професійно-технічних, вищих навчальних закладах із залученням до її проведення студентської та учнівської молоді району.
На Кіровоградщині акція проходитиме у два етапи. Спочатку - з 3 по 21 травня - триватиме благодійний збір коштів у навчальних та лікувальних закладах, установах області, а 22-23 травня у Кіровограді відбудеться фінал акції. У рамках фіналу всеукраїнської благодійної акції, передбачається проведення ряду різноманітних заходів, спортивних змагань, аукціонів, концертів.
Проведення акції у навчальних закладах, на підприємствах і установах має закінчитися 21 травня 2010 року. Підрахунок благодійних коштів може здійснюватись комісіями зазначених організацій за участі представників організаційного комітету та волонтерів. У цей же день кошти мають бути перераховані на єдиний рахунок акції через відділення ВАТ "Кредобанк" або іншого банку.
Загальна сума зібраних коштів буде оприлюднена у засобах масової інформації. Контроль зібраних коштів здійснюватиметься Наглядовою Радою Всеукраїнського благодійного фонду «Серце до серця», а також відповідними органами державної влади. Кожен бажаючий може контролювати рух коштів через Інтернет-сторінку Фонду (www.fsds.in.ua). Також на веб-сторінці буде розміщена інформація про загальну суму зібраних коштів та роз'яснення витрат на придбання медичного обладнання, адрес його встановлення.

Відділ у справах дітей районної держаної адміністрації

На № 193  від 15.02.2010 р.
Управління праці та соціального захисту населення повідомляє, що станом на 01.04.2010 року забезпечено призначення та виплату усіх видів соціальної допомоги на дітей, а саме:
згідно законів України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» нараховано 2329 особам на суму 3745454,03 грн. виплачено 2211 особі на загальну суму 3264866 грн. 27 коп., заборгованість складає 480587 грн. 76 коп.;
згідно Порядку призначення та виплати тимчасової державної допомоги батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце знаходження їх невідоме, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 року № 189, допомогу нараховано 99 сім’ям на суму 119709,75 грн., виплачено 84 сім’ям на суму 112688 грн. 80 коп. заборгованість складає 7020 грн. 95 коп.
згідно Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування, грошового забезпечення батькам-вихователям і прийомним батькам за надання соціальних послугу дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім’ях за принципом «гроші ходять за дитиною», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від31 січня 2007 року № 81, допомога виплачена 8 прийомним сім’ям в яких виховується 13 дітей та 1 будинку сімейного типу в якому виховується 6 дітей на загальну суму 116929 грн. 97 коп.(в т.ч. внески до Пенсійного фонду в сумі 6290 грн. 79 коп.)
Заборгованість по вищезазначеним виплатам виникла у зв’язку з недофінансуванням з державного бюджету.
Відповідно до вимог Положення про головного державного соціального інспектора та державного соціального інспектора, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004року №1098 державні соціальні інспектори управління праці та соціального захисту населення райдержадміністрації проводять вибіркові обстеження сімей з метою перевірки   цільового використання коштів допомоги для забезпечення належних умов для утримання та виховання дітей, на яких виплачуються відповідні суми державної допомоги при народженні дитини.
З початку 2010 року та станом на 01.04.2010року державними соціальними інспекторами управління праці та соціального захисту населення райдержадміністрації проведено 42 обстеження сімей щодо перевірки цільового використання коштів допомоги при народженні дитини. Виявлено 1 випадок нецільового використання коштів виплаченої допомоги при народженні дитини (Поліщук С.І., с. Приютівка). Допомогу при народженні дитини призупинено з 01.02.2010 року згідно доповідної записки та акту державних соціальних інспекторів від 19.01.2010 року №7.  Допомогу було поновлено  після створення заявницею належних умов для проживання та виховання  неповнолітніх дітей .
Особова справа Поліщук С.І. знаходяться на контролі державних соціальних інспекторів.

Відважний воїн

Ігнатенко Іван Самойлович народився в селі Сургани. Навчався  в м. Донецьку, де закінчив 5 класів. До армії був призваний у 1943 році. Початок війни зустрів у артилерійському полку піхотинцем. Командиром батареї був його однополчанин Федоров Олексій Якимович.
Перше поранення руки одержав під Кіровоградом, після чого лікувався у госпіталі міста Кракова. Після госпіталю він разом з іншими воїнами пройшов визвольну місію по Румунії, Угорщині. В Чехословаччині він отримав тяжке поранення ноги,Ю тому пролежав у госпіталі м. Будапешта 3,5 місяці. Після одужання продовжив воєнні дії в Австрії, де командування дало завдання доставити «язика». Іван Самойлович разом з однополчанами, не вагаючись, виконали з честю це завдання, взявши в полон двох солдат і одного офіцера, яких охороняли до відправки в штаб фронту. За цей подвиг його разом з товаришами нагородили медаллю «За відвагу».
Але війна продовжувалася. Солдати йшли в бій, не думаючи про своє життя, з піснею «Священная война» на вустах. Та вже в Австрії Івана Самойловича наздогнала ворожа куля, знову важко поранивши його ногу. В цій країні його і було госпіталізовано. Він лікував своє поранення протягом шести місяців. Тут він і зустрів Велику Перемогу радянського народу над німецько-фашистськими загарбниками.
Після одужання він разом з іншими солдатами збирав танки, які відправляли ешелонами в Росію. Тричі Іван Самойлович супроводжував ці ешелони з танками. І тільки 15 лютого 1948 року демобілізувався і повернувся на Батьківщину.

Відбулася тридцята сесія районної ради
На минулому тижні відбулася тридцята сесія районної ради п’ятого скликання. Питання, які вносилися на розгляд депутатів, стосувалися подальшого економічного і соціального розвитку району. Перед депутатами та присутніми із звітом про роботу за звітний період виступив голова районної ради Михайло Бойко. ( текст звіту буде надруковано в наступному номері газети).
Перед присутніми  з  завданнями, які ставить перед собою райдержадміністрація, виступив голова райдержадміністрації Сергій Кузьменко. Зокрема було зроблено акцент на тому, що Президент України ставить основну вимогу перед органами виконавчої влади про тісну співпрацю з законодавчими органами та органами місцевого самоврядування. Тільки спільними зусиллями і спільною співпрацею можна покращити економічне  та соціальне становище району, покращувати добробут наших селян. Особлива увага всіх керівників сільгосппідприємств та голів територіальних громад весь час повинна бути привернута до ветеранів Великої Вітчизняної війни. Голова райдержадміністрації звернувся до головного лікаря ЦРЛ з проханням якомога більше уваги приділяти покращенню та зміцненню здоров’я ветеранів, забезпечення їх всім необхідним. Основним завданням адміністрації залишається питання покращення освіти наших дітей. Оптимізація шкіл - це крок до отримання високого рівня освіти. Але потрібно до цього питання підходити зважено і конкретно  у кожному випадку. Завдання райдержадміністрації - зберегти навчальні заклади у районі. Сергій Анатолійович звернувся до всіх сільських та селищних голів про відкриття дошкільних закладів у кожному населеному пункті.  Зараз у полі зору влади гостро стоїть питання збільшення розміру заробітної плати. На сьогодні вона становить 1300 гривень ( по області - 1500). Тому сільгоспкерівникам потрібно виважено підійти до цього питання і поступово йти на її збільшення, особливо цьому  може сприяти друге півріччя, коли розпочнуться збиральні роботи. Надав голова райдержадміністрації відповідь на запитання, яке кожного разу на всіх зібраннях було у всіх на вустах - газифікація Головківки та Нової Праги, завершення робіт по газифікації сіл Куколівка та Соніно.  Сергій Анатолійович запевнив депутатів та присутніх, що незабаром питання включення голубого палива у Куколівці та Соніно буде повністю вирішене. Питання газифікації Головківки та Нової Праги взято під контроль облдержадміністрацією і підтримка фінансова буде.
Непокоїть голову райдержадміністрації і забезпечення водою села Березівки. Люди оскаржаться справедливо. А виникла ця проблема після ліквідації вугільних підприємств, коли за борги РЕМ відключив їх від електрики. Насоси перестали працювати і подачу води було припинено. Для вирішення позитивно цього питання є декілька варіантів: буріння свердловини або підключення до водогону Дніпро - Кіровоград. Але все ці проблеми на контролі у голови адміністрації і чекають свого позитивного вирішення.
Політичні передвиборні пристрасті у країн стихли. Тому зараз нагальним залишається питання відродження економіки рідного краю. А без влиття і залучення інвестицій   у економіку краю проводити якісь нововведення буде неможливо. Тому потрібно  віднаходити інвесторів і плідно з ними співпрацювати А поле діяльності для них велике: Королівський та Добронадіївський елеватори, цукровий завод та ін…
Кожна людина повинна мати свою точку зору своє бачення сьогодення, але працювати потрібно всім разом на кінцевий результат цієї праці на благо людей та рідного краю.
Перший заступник голови районної державної адміністрації Тамара Сакара проінформувала депутатів про виконання цілого ряду районних Програм, що були прийняті раніше, та про Програму реформування та розвитку житлово-комунального господарства Олександрійського району на 2010 - 2014 роки.
Начальник фінансового управління райдержадміністрації Ірина Левченко звітувала про виконання районного бюджету за І  квартал 2010 року  та про районний бюджет на 2010 рік. Заступник голови районної державної адміністрації Андрій Коломійцев інформував про внесення змін до Програми розвитку малого підприємництва в районі  на 2009 - 2010 роки та про внесення доповнення до переліку загальнорайонних заходів, що фінансуються з районного бюджету.
Голова районного ради Михайло Бойко виступив про орієнтовні терміни проведення звітів депутатів районної ради п’ятого скликання перед виборцями та про план роботи районної ради на ІІ півріччя 2010 року.
По всіх розглянутих питаннях були прийняті відповідні рішення.
Перед присутніми та депутатами із зверненням  ради підприємців Олександрійського району виступив депутат районної ради Павло Фесюк.
Подаємо нижче зміст  самого звернення.

За дорученням сільськогосподарських підприємств району рада підприємців Олександрійського району звертається з пропозицією узгодити ряд питань, пов’язаних з господарською діяльністю підприємств агропромислового комплексу району: оприлюднення даних господарської діяльності сільськогосподарських підприємств району усіх форм власності, включаючи одноосібників в частині - площі оброблюваних земель; кількості штатних працівників підприємства; розміру середньомісячної заробітної плати одного штатного працівника підприємства; Фактично сплачених податків з розрахунку на один нектар; порушити питання у встановленому порядку перед Кабінетом Міністром України відносно внесення змін до Закону України №1443-УІ від 4 червня 2009 року “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження родючості грунтів”; запровадження обов’язкової дольової участі сільськогосподарських підприємств району усіх форм власності, включаючи одноосібників, у реалізації програм соціально-економічного розвитку території на якій безпосередньо розташована оброблювана земельна ділянка; обов’язкове оприлюднення в засобах масової інформації розміру дольової участі сільськогосподарських підприємств та одноосібників району.
Голова ради підприємців Олександрійського району А.Кузьменко.

Перед присутнім також виступив голова ради сільгоспвиробників району, депутат обласної ради, генеральний директор ТОВ «УкрАгроКом» Анатолій Кузьменко, який акцентував увагу присутніх на розвитку аграрного сектору економіки нашого району. Гостро  піднімав Анатолій Іванович питання сплати податків за користування земельними угіддями, особливо одноосібників. Всіх потрібно згідно законодавства поставити у рівні умови. А ще генеральний директор товариства звернувся до керівників сільгосппідприємств з проханням збільшити площі посівів цукрових буряків, адже це основна сировина для роботи цукрового заводу, який є основним наповнювачем районного бюджету. ню та зміцненн
На сесії були присутні сільські та селищні голови, керівники структурних підрозділів райдержадміністрації, працівники апарату районної ради.