Героїчний шлях солдата

Данилко Василь Антонович народився 21лютого 1921 року в селі Попельнасте в багатодітній родині. Частина родини померла в роки голодомору. В 1940 році Василя Антоновича призивають на дійсну військову службу до лав Радянської Армії, служив у Латвії; де його й застала Велика Вітчизняна війна.
Військова частина у якій служив Василь Антонович вела кровопролитні бої на території Росії. Під час одного з боїв отримав тяжке поранення в спину і потрапив на довгий час в госпіталь. Після видужання відправили в мотострілкову дивізію, де певний час, доки відновиться здоров'я, був автослюсарем. В 1944 році відправили на Перший Прибалтійський фронт. Визволяв Литву і Естонію, де був серйозно поранений, на цей раз в руку, знову лікування в госпіталі. Видужавши, але повністю не відновивши повноцінні функції пораненої руки, Василя Антоновича відправляють на фронт, який уже перетнув кордони СРСР. Міцно тримати зброю і влучно стріляти травмованою рукою було важко, тому його призначили на певний час кухарем на передовій лінії фронту.
Був Василь Антонович і майже під стінами Берліну, але війну закінчив на останньому німецькому рубежі у Чехословаччині.
За героїзм, проявлений на фронтах війни, Василь Антонович нагороджений орденом «За мужність», медалями «За відвагу» та «За бойові заслуги»
Після закінчення війни Василь Антонович ще цілий рік служив у лавах Радянської Армії і додому повернувся лише в 1946 році.

Вшанували медичних сестер

12 травня вся громадськість відзначала Міжнародний  день медичної сестри. В актовому залі центральної районної лікарні зібралися медичні сестри, акушерки й фельдшера з усього району, щоб відзначити своє професійне свято. Його відкрили головна медична сестра Галина Чечотка та голова профспілкової організації медпрацівників Марія Мороз, які привітали присутніх зі святом. Разом із медпрацівниками в урочистостях брали участь студенти Олександрійського медичного училища, які дарували пісні, Ірина Заріцька, Тетяна Дрищлюк, Тетяна Тараніч, Олена Боцко, Анна Чорноус,  Сніжана  Драйцель  і Костянтин Рюмшин (художній керівник Анатолій Сурженко). Вели концертну програму Вікторія Шило і Катерина Чернявська. В святі брали участь акушерка пологового відділення Світлана Симонян та медична сестра поліклініки Віта Мірошніченко, які подарували присутнім поетичні та пісенні рядки.
На цих урочистостях тепло й сердечно вітали з професійним святом медичних сестер головний лікар ЦРЛ Валентина Гарагуля, заступник головного лікаря Тетяна Прошина, заступник директора медучилища з виховної роботи Наталія Щербина. Вони бажали всім міцного здоров’я, успіхів у благородній справі на благо охорони здоров’я сільських жителів.
Валентина Корніївна вручила грамоти й квіти великій групі медичних сестер за милосердя і самовіддане служіння людям, а також головна медична сестра Галина Чечотка вручила  багатьом медпрацівникам грамоти Асоціації медичних сестер Кіровоградської області з нагоди професійного свята. Профспілковий лідер Марія Мороз відзначила кращі профгрупи лікарні грамотами і висловила вдячність за роботу в колективах відділень.

Вшанували ветеранів

Щорічно квітучою весною дошкільнята «Світлячка» Олександрійського цукрозаводу запрошують до свого дитячого садка ветерана війни, учасника форсування Дніпра, визволителя Австрії, Чехословаччини, Угорщини, Румунії, героя - солдата, який пішов захищати свою Батьківщину в неповні 17 років - Кіра Миколу Петровича, родом з Полтавської області. …А вже в 45-му році надійшов приказ служити на Сході, на Курильських островах, тому молодий солдат після закінчення війни не одразу потрапив додому, а продовжував служити.
Діти з цікавістю та інтересом слухали спогади колишнього солдата, орденоносця, людини душевної, енергійної, простої, але судячи по нагородах - дуже сміливої.
Дорогому гостю діти подарували не лише вірші та пісні, а й танці. І не витримала душа ветерана: Микола Петрович танцював «Яблучко» за всіма правилами солдатського життя. Правнучка колишнього ветерана Д. Козина - Влада вручила хліб-сіль, всі діти подарували багато квітів, як знак вдячності правнуків ветеранам, яких уже немає поміж нас, але в пам’яті людській вони навіки. Колектив ДНЗ також подарував ветерану кілька пісень часів війни під акомпанемент рояля (музрук О. Михайлова). А «Катюшу» підтримував весь зал. Завідуюча Приютівської бібліотеки-філії Н. Солдатенко підготувала цікавий стенд-виставку «Книги про війну», цікаво розповіла дітям про подвиги дітей, про синів полка.
А потім було спільне чаювання з пирогами. І ми дуже вдячні Миколі Петровичу, що не відмовився від запрошення і посприяв патріотичному вихованню підростаючого покоління. Довгих йому років життя, квітучих весен та усмішок рідних йому людей.
Л. Сибірцева, Н. Солдатенко.