Були письмово попереджені ще півроку тому. Тож цей захід не був несподіваним, спонтанним. Йому передували тривалі переговори між цукрозаводом і «Укртелекомом» про можливі домовленості і ще в листопаді 2009 року ці домовленості мовби були знайдені, та вже в грудні «Укртелеком» приходить до висновку, що взяти в оренду АТС цукрозаводу не може. В свою чергу, цукрозавод, для того, щоб взяти ліцензію на подальше надання телефонних послуг населенню, не має можливостей виділити достатню суму коштів для ремонту телефонних комунікацій, виконавши при цьому вимоги припису. Але цю проблему вирішити все ж таки можна,в тому числі і з допомогою мобільного зв’язку. Хоч треба зауважити, що з телефонним службовим зв’язком залишилися всі керівники, що проживають у заводському селищі, а також - школа, дитсадок, будинок культури, лікарня.

ДОРОЖНІ ПРОБЛЕМИ
Сьогодні їх скрізь багато. Особливо було взимку, в негоду, в селах району, де заметілі і снігопади перетнули дорожній рух. Така доля спіткала і села Добронадіївської сільради. Саме тоді, маючи досить потужний трактор (бульдозер) Т-130, цукрозавод чани направили його в цей район для розчистки доріг. Не все було зроблено, як того хотілося, але зроблено чимало. По мірі можливості завод в цьому плані надавав допомогу і райдержадміністрації, і працівникам залізниці. Загалом, якщо говорити про дороги, то це окрема тема діяльності всього ТОВ «УкрАгроКом». Варто лише згадати про масштабний ремонт в минулому році дороги від Улянівки до Михайлівки.

І ДІТИ ТЕЖ НЕ БЕЗ УВАГИ
Під пильною увагою заводчан знаходиться підростаюче покоління, зокрема, вихованці Цукрозаводської школи і свого власного дитсадка. В 2009 році завод виділив досить серйозну суму грошей на встановлення у школі, на її першому поверсі пластикових вікон, розміри яких, як і відкосів до них вельми солідні. Крім того, школярам для існуючої в школі секції каратистів закупили захист та певний інвентар.
Малюкам дитсадка зробили ремонт водопроводу. Днями розпочнуть і каналізаційні роботи. До недавнього часу в дитсадку були розміщені звичайні залізні баки, в яких утримувалася вода, що нагрівалася просто від температури повітря в приміщенні. Роками ці баки не обслуговувалися і не промивалися. Тепер же в дитсадку встановлені бойлери для нагріву води і планується закупівля мийних раковин. При необхідності завод надає допомогу і місцевій лікарні.

А ЩЕ І В РОЛІ ЖЕКУ
Це теж не останньою мірою. Завод - це достатньо великий організм, який вимагає і людей, і грошей. Так чи інакше, незважаючи, що квартири в селищі приватизовані, будинки все ж таки - заводські і відповідальність за них і за всі їх комунікації - на плечах заводчан. Газове обслуговування - теж, як і водопровід. Тож недаремно Леонід Третяк на 60% вважає себе директором заводу, а на 40% - директором ЖЕКу. І має на це всі підстави, адже при будь-якій, в першу чергу, фінансовій можливості, завод вирішує всі побутові проблеми жителів селища. Як приклад, в минулому році були зроблені ремонти дахів на його будинках, та заміна цих дахів.

ТА КРІМ ВСЬОГО ІНШОГО
Що теж неабияк важливо, адже адміністрації заводу прийшла цікава ідея: привести до належного стану місцевий пляж. Дехто у відповідь закидає, що, мовляв, хочуть взяти пляж в оренду строком на 49 років з тим, щоб потім його зробити закритим для людей і взяти собі. Та справа зовсім в іншому, що повинно розвіяти будь-які сумніви. Задумка в тому, щоб на пустирі за будинком культури зробити, по-перше, автостоянку і перекрити на пляж доступ автомобілям. Та найголовніше, привести пляж до порядку, посадити на місці пустиря зелені насадження, квіти, спланувати рельєф для виконання на ньому робіт, до води завезти пісок , на пляжі поставити спецбаки для сміття, лавки для відпочинку. І нічого поганого в цьому немає, адже ніхто не збирається пляж приватизувати. Просто є у заводчан щире бажання того, щоб кожен, хто прийде сюди на відпочинок зі своїми дітьми, мав дійсно змогу відпочити, і не наштовхнутися десь на розбите скло, чи сміттєзвалище. Відпочити, порадіти природі і не боятися того, що хтось залетить сюди на якомусь транспорті і загрожуватиме життю. І приклад цих добрих намірів вже є, коли бачиш висаджені вздовж дороги біля заводу десятки ялинок і будуть висаджені ще такі ж, які через кілька років стануть гордістю цукрозаводу і його робітників.

СПІВПРАЦЯ З СЕЛИЩНОЮ РАДОЮ
Вона відчутна і обнадійлива, адже без цукровиків в Приютівці не проходить майже жоден захід, починаючи зі святкування щорічно Дня Перемоги, коли заводчани підвозять ветеранів війни до пам’ятника загиблим воїнам, а народний фольклорний ансамбль «Надія» теж незмінно тут присутній. Неоцінимим внеском у розвиток території селища є те, що за домовленістю селищного голови Юрія Іванченка та директора заводу Леоніда Третяка до дитячого садка приймаються діти зі всього селища і він є одним з кращих в районі. Завдяки цій співпраці вирішуються питання опалення дільничної лікарні, школи, вивозу побутових відходів від помешкань жителів, розгортання снігу, завезення піску до цвинтаря, наведення порядку по благоустрою селища, берегу річки та багато чого іншого, в тому числі і відпочинку жителів селища.

І ВЖЕ НАЙБЛИЖЧИМ ЧАСОМ
Точніше - з середини квітня адміністрація заводу планує прискорювати після нелегкої зими і весни проведення ремонтних робіт на своїй території. Роботи в цьому році при підготовці до нового сезону цукроваріння передбачається чимало. Хочеться встигнути зробити все. А ще, як зауважує Л. Третяк, хочеться зробити по заводу і по селищу зразковими  дороги. Десь в глибині його душі визріває ідея побудови свого власного асфальтового заводу, який би забезпечував потреби всього ТОВ «УкрАгроКом». Це неабияка проблема, але ж бажання все більше заворожує і підштовхує на вивчення можливостей цієї ідеї на обговорення її з генеральним директором ТОВ «УкрАгроКом» Анатолієм Кузьменком. Що ж, можливо, скоро ми станемо свідками ще однієї неординарної події в районі, які так часто і щедро дарують нам украгрокомівці. А Олександрійський цукровий завод між тим продовжує успішно жити і працювати, рухатися до нових своїх успіхів і здобутків. По іншому, певно, і не може бути. Чому? Та тому, що працюють на ньому і керують ним люди, які не дозволять йому втратити свої позиції. Так вже йому найменовано, бо він - Олександрійський.