Ігнатенко Іван Самойлович народився в селі Сургани. Навчався в м. Донецьку, де закінчив 5 класів. До армії був призваний у 1943 році. Початок війни зустрів у артилерійському полку піхотинцем. Командиром батареї був його однополчанин Федоров Олексій Якимович.
Перше поранення руки одержав під Кіровоградом, після чого лікувався у госпіталі міста Кракова. Після госпіталю він разом з іншими воїнами пройшов визвольну місію по Румунії, Угорщині. В Чехословаччині він отримав тяжке поранення ноги,Ю тому пролежав у госпіталі м. Будапешта 3,5 місяці. Після одужання продовжив воєнні дії в Австрії, де командування дало завдання доставити «язика». Іван Самойлович разом з однополчанами, не вагаючись, виконали з честю це завдання, взявши в полон двох солдат і одного офіцера, яких охороняли до відправки в штаб фронту. За цей подвиг його разом з товаришами нагородили медаллю «За відвагу».
Але війна продовжувалася. Солдати йшли в бій, не думаючи про своє життя, з піснею «Священная война» на вустах. Та вже в Австрії Івана Самойловича наздогнала ворожа куля, знову важко поранивши його ногу. В цій країні його і було госпіталізовано. Він лікував своє поранення протягом шести місяців. Тут він і зустрів Велику Перемогу радянського народу над німецько-фашистськими загарбниками.
Після одужання він разом з іншими солдатами збирав танки, які відправляли ешелонами в Росію. Тричі Іван Самойлович супроводжував ці ешелони з танками. І тільки 15 лютого 1948 року демобілізувався і повернувся на Батьківщину.
Немає коментарів:
Дописати коментар