Цього року весна прийшла на зустріч, запізнившись мало не на три тижні. Та й колектив СВК ім.. Фрунзе не з кодрі зітканий. А його ватажки знають не лише теорію, але й життєву практику півстолітнього часу, як свого, радянського, так і західноєвропейського.
Не дай тендітним сходам задихнутися під льодовою кіркою або ж вимокнути у сніговій воді, зруйнуй якнайраніше у верхній частині грунту капіляри і озимина заяриться, забуяє темно-зеленим килимом проти неба.
Жаль, що в господарстві поки що не вистачає сил, аби вирощувати хліб без хімікатів. Сільчани, ті, хто в полі, уже закрили вологу станом на 4 квітня на площі більше 1000 га. Правда, ще залишилося ¾ таких площ, що вимагають певного часу, адже волога рілля, буксують в ній трактори. А це ж - пальне. Його вистачає тут лише на обробіток без буксування. У нас підживлюють давно. І хімікатів вистачає. Запаслися. Та знову ж все впирається в оте пальне, якого щодень Божий треба купувати. Бо правлять же за нього, прости Господи, як дурень за батька. І все ж підживлено аміачною селітрою вже 2/3 наявних площ.
Такий стан робіт. Та при благодійстві погоди наші хлібороби працюватимуть і вдень, і вночі, і в будні, і в свята. Як і завжди. За всякої погоди. Бо хіба Олександр Мартиненко, чи Валерій Федоров, або ж Олександр Кукуля, а з ними і Віктор Захарук - усі, кого б не назвав, влежать вночі, коли весна… Вони й лишилися тут, у селі, де народилися, не тому, що не вміють знайти іншого й більшого заробітку. Вони з тих, що не можуть без села, без його лиха й радощів. Вони пам’ятають батьківське, що хліб - всьому голова. Не гроші, а - хліб.
М. Застеба, с. Червона Кам’янка.
Немає коментарів:
Дописати коментар