У цьому світі ми не єдині. Поруч із нами живуть брати наші менші-тварини, птахи. Всі вони чекають від нас піклування, адже ми вважаємо себе господарями природи.
Але насправді - хто ми?
Якось я з мамою їхала селом в автомобілі. Раптом неня різко пригорнула мене і поцілувала. Потім уже розповіла, що намагалася відвернути мою увагу від дороги. На ній - на дерев'яних рейках висів розіп'ятий, прибитий цвяхами за лапки, кіт, уже мертвий. Так мої однолітки вирішили продемонструвати свою силу - ціною життя беззахисної тварини.
А яке дитяче полювання розгортається за горобцями, жабами, хрущами? А потім - в дорослому віці - за лебедями, котрі живуть на нашій річці Інгулець. А скільки риби померло в браконьєрських сітках?!
Ці безглузді смерті - результат нашої жорстокості, зверхнє ставлення до тих істот, котрих ми вважаємо нижчими за себе. А ми ж - частинка тієї самої природи, яку знищуємо власними руками. А отже, знищуємо самих себе?!
То чи не варто нам схаменутися і зрозуміти, що, дбаючи про братів наших менших, ми піклуємося і про своє майбутнє? Який шлях допомоги обрати - кожен вирішує сам для себе.
У нашій школі вирішили відродити давню традицію - виготовити власними руками годівнички для птахів. Ми з татом не лишилися осторонь цієї доброї справи.
Отож нехай кожен з нас частинку своєї душі віддасть нашим меншим друзям. І так, дивись, світ стане кращим, і ми будемо милосерднішими один до одного.
А. Калюта, Цукрозаводський НВК.
Немає коментарів:
Дописати коментар