Нещодавно наша колега Єлизавета Василівна Загоруйко відзначила свій 55-річний ювілей, або, як вона сама жартома говорить, своє повноліття. Багато теплих, щирих слів звучало на її адресу від адміністрації технікуму, колег, дітей, а особливо від студентів.
Родом вона з Рівенської області, селянської сім’ї, мама працювала дояркою в колгоспі, а татусь - різноробочим. Тож, і маленька Ліза рано привчилася до нелегкої селянської праці. Особливо любила доглядати тварин, які були у них у домашньому господарстві, та й матусі доводилося допомагати поратися на фермі. А ще захоплювалася квітами, і нині у неї квіти всюди. А які ж гарні!
Проблем з вибором професії після закінчення школи не було. В Олександрії були родичі, бувала у них в гостях. Місто подобалося своєю охайністю, зеленню дерев. А які доброзичливі люди. Тож без роздумів подала документи до колишнього радгоспу-технікуму на ветеринарне відділення. Закінчивши його, продовжила навчання у Білоцерківському аграрному університеті. Трудову діяльність розпочала на посаді ветеринарного лікаря на птахофабриці в с. Краснопілля Олександрівського району, потім на Олександрійському м’ясокомбінаті.
З 2000 року працює штатним викладачем ветеринарних дисциплін Олександрійського державного аграрного технікуму. Крім основної спеціальності ветеринарного лікаря, має вищу педагогічну освіту, закінчивши заочно педагогічний факультет Київського національного університету.
Єлизавета Василівна завдяки своїй наполегливій праці має заслужений авторитет і повагу в колективі технікуму. Як говорять студенти, заняття проводить викладач цікаво і змістовно, основою яких є великий практичний досвід на виробництві. Його охоче передає молодим колегам. Часто проводить відкриті заняття, виховні заходи, використовуючи інтерактивні технології у навчальному процесі. Не випадково Єлизавета Василівна має вищу кваліфікаційну категорію.
Велику увагу приділяє жінка профорієнтаційній роботі. І коли у 2003 році її призначено відповідальним секретарем приймальної комісії, державне замовлення по набору студентів було виконано на 100%.
З листопада 2007 року і по сьогоднішній день Є.В. Загоруйко працює заступником директора з навчально-виховної роботи. В її руках все практичне навчання студентів - це ознайомлююча, технологічна та переддипломна практики.
Любов до української пісні та вміння гарно співати привело її до народного хору “Степівчанка”, який неодноразово був лауреатом багатьох конкурсів, нагороджений грамотами, цінними подарунками.
У нашому місці Єлизавета Василівна зустріла своє єдине кохання на все життя - Миколу Антоновича, який теж закінчив радгосп-технікум, виростили двох доньок. І не дивлячись на те, що чоловік пішов у вічність, він залишається у серцях дружини і доньок назавжди.
Менша донька Анна пішла маминою стежиною, закінчила технологічне відділення Олександрійського технікуму Білоцерківського ДАУ. Улюблений онук Єлизавети Василівни Артем навчається у другому класі і також любить тварин, особливо свого котика Пушка та папугу Лолу, якого навчає говорити.
Бажаємо шановній Єлизаветі Василівні творчих успіхів, надійних друзів і колег, вдячних студентів. Щастя, здоров’я і побільше радості й оптимізму.
Є.Шульженко, викладач,”Відмінник аграрної освіти і науки”
Немає коментарів:
Дописати коментар