Неоцінимим досягненням і успіхом села Олександрівка і його жителів є те, що вже багато років, як до осель переважної більшості з них підведений природний газ.
Та як і раніше, так і в сьогоденні, не в кожного з сільчан, особливо в людей похилого віку були і є фінансові ресурси, щоб скористатися такими можливостями і мати газ у своєму обійсті. У такому випадку, як було і завжди, для обігріву своїх осель користуються давно випробуваним методом використання дров і вугілля. Нелегка це справа для стареньких. У всіх розуміннях. Треба, по-перше, за власний кошт ці види палива десь дістати, купити, найняти транспорт, щоб привезти, а потім ці дрова комусь розпиляти, порубати, занести під дах. Та в цьому випадку, розуміючи ситуацію, на допомогу своїм землякам прийшла сільська рада і сільський голова Тамара Ніколенко. Добру традицію вони утвердили в селі, коли, вивчаючи соціальні проблеми в селі і знаючи реальне матеріальне становище кожного пенсіонера, сільський голова проявляє турботу про них, особливо в зимовий період, опікуючись тим, щоб у кожного достатньо було палива, щоб тепло і затишно було в домівці.
В чому це проявляється? У простих буденних, життєвих справах, в чому мені нещодавно довелося пересвідчитися, , відвідавши разом із працівниками районного тер центру 89-літню Ольгу Никифорівну Жежерю. Надворі тріскучий мороз, а на подвір’ї її будинку «кипить» робота. Двоє дужих молодих чоловіків завзято трудяться біля кіпи напиляних і нарубаних ними ж дров. Завершальний етап – заносять їх в сарай, поповнюючи запаси палива. Господарка лише спостерігає та радить чоловікам, як краще все зробити. Вступаю в розмову з дроворубами Леонідом Ковблюком і Юрієм Горяним (на фото), якому поряд допомагає і його дружина Ірина. Запитую в Леоніда Івановича, з яких таких причин вони надають бабусі таку вкрай необхідну для неї допомогу. І чую щиросердне зізнання: - Та це треба дякувати Тамарі Борисівні. Це вона, добре знаючи, як живуть наші пенсіонери і кому з них потрібна допомога, особливо в такий морозний період, звертається до нас з проханням навідатися з бензопилою, сокирою за тією чи іншою адресою, щоб допомогти стареньким. А ми що ж? Ми знаємо, що для цієї категорії людей особливо потрібне тепло, а допомоги часто й чекати ні звідки. Тож беремо в руки нашу «зброю» і прошкуємо за вказаною адресою. Це ж наші люди, односельці, значить треба допомагати, поповнювати їх теплові запаси. А Тамарі Борисівні велике спасибі, що вона не забуває про ветеранів, опікується ними. Лише завдяки цьому таку допомогу ми надали вже багатьом жителям села.
Ну що тут ще додати? Добрими справами займається сільська рада в селі Олександрівка. За це справді залишається лише щиро подякувати сільському голові Тамарі Ніколенко, що я і почув того дня від багатьох жителів села. Спасибі вам, голово.
В. Юрченко.
Немає коментарів:
Дописати коментар